Новости

УНІАТСЬКА ЦЕРКВА НА ПОДІЛЛІ В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ XVIII ст.

Работа добавлена:






УНІАТСЬКА ЦЕРКВА НА ПОДІЛЛІ В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ XVIII ст. на http://mirrorref.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ХІХЛАЧ БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 271.4:94(477.43/.44)17

УНІАТСЬКАЦЕРКВА НА ПОДІЛЛІ

В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ XVIII ст.

Спеціальність – 09.00.12  – українознавство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник                            доктор історичних наук, професор

                                                            Зінченко Арсен Леонідович,

         Київський міський педагогічний

 університет ім. Б. Д. Грінченка,

 завідувач кафедри історії України

 і методики навчання

Офіційні опоненти:                            доктор історичних наук, професор

Киридон Алла Миколаївна,

                                                    Київський славістичний університет,

                                                    професор кафедри міжнародних відносин

                                                    кандидат історичних наук,

                                                    старший науковий співробітник

                                                    Скочиляс Ігор Ярославович

                                                    Львівське відділення Інституту

                                                    української археографії та джерелознавства

                                                    ім. М.С. Грушевського НАН України,

                           старший науковий співробітник

Захист відбудеться «13»вересня 2010 р. о10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича  Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий «12»серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук                                                                     Г. М. Казакевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які в свою чергу поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 190 сторінок, в тому числі основний текст – 157 сторінок, список використаних джерел та літератури (31 сторінка, 288 позицій), один додаток (2 сторінки).

Актуальність теми дослідження. На початку XVIII ст. релігійне життя Подільського регіону ознаменувалося появою на цій території Уніатської церкви. Просування її структур в традиційно православному середовищі було складовою урядового курсу Речі Посполитої, однак реалії соціально-політичних відносин в регіоні внесли серйозні корективи в його реалізацію; суттєвим виявився й зовнішньополітичний чинник – військово-політична присутність Російської імперії. Впродовж тривалого часу вивчення історії Уніатської церкви перебувало під тиском офіційних концепцій російської історіографії, а в радянські часи воно було в числі заборонених. Тим часом, потреба в осягненні цього сегмента історичного процесу, висвітленні його в усій повноті і суперечливості явищ із залученням якомога ширшого кола джерел, формуванні об’єктивної оцінки внеску духовенства різних віровизнань в розвиток культури українського народу визначає актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Дослідження соціокультурних перетворень в історичному досвіді та сьогоденні української спільноти» (шифр теми: № 06БФ034-01).

Об’єктом дослідження є Уніатська церква на Поділлі у XVIII ст.

Предметом дослідження є вплив Уніатської церкви та її структур на соціальне і культурне життя Поділля у XVIII ст., їхня участь у розвитку освіти, підготовці кадрів духівництва та місіонерська діяльність.

Мета дослідження полягає у розкритті ролі духовенства Уніатської церкви в суспільному та культурному житті Поділля упродовж XVIII ст. Для досягнення поставленої мети ставляться такі основні завдання:

– з’ясувати стан наукової розробки та джерельної бази дослідження;

– висвітлити церковно-релігійну ситуацію, що виникла внаслідок поширення унії на території Поділля;

–  з’ясувати особливості соціального походження та статусу уніатського духовенства;

– визначити місіонерську діяльність монахів-василіан та уніатських священиків на теренах Поділля у XVIII столітті;

– висвітлити роль духовенства Уніатської церкви в розвитку освіти в регіоні;

– дослідити вплив унії на зміни в архітектурі, внутрішньому облаштуванні храмів;

– розкрити книжковий репертуар в уніатській церковній практиці на Поділлі.

Методологічні засадироботи ґрунтуються на принципі історизму. При написанні дисертаційного дослідження використовувались як загальнонаукові методи − логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, так і спеціальні − проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Комплексне застосування різноманітних методик пошуку, аналізу та синтезу документів уможливлює об’єктивний аналіз архівних документів, опублікованих джерел, наукових праць тощо.

Хронологічні рамкидослідження обмежено 1700 – 1796 рр. Нижній хронологічний рубіж обумовлений часом офіційного переходу на унію Йосипа Шумлянського – Львівського, Галицького та Кам’янецького єпископа й офіційним поширенням унії на Поділлі. Верхня межа дослідження пов’язана з фактичною ліквідацією Уніатської церкви та Чину святого Василія Великого (ЧСВВ) на Поділлі й переходом цієї території у підпорядкування Російської Православної церкви. З метою повнішого дослідження передумов та наслідків означених історичних подій, що вплинули на розвиток церковного життя Поділля, залучаються відповідні матеріали у дещо ширших хронологічних межах.

Географічні межідослідження охоплюють основний масив Поділля, який уXVIII ст. включав Подільське та Брацлавське воєводства.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим в історіографії дослідженням, у якому комплексно вивчено роль уніатського духовенства в українських соціокультурних процесах на Поділлі у XVIII ст.; з точки зору сучасних наукових парадигм проаналізована історіографія проблеми, введено до наукового обігу значний масив архівних джерел, які можуть бути використані при вивченні духовного та матеріального життя українського суспільства; встановлено основні етапи просування унії в подільському регіоні; на підставі комплексного вивчення письмових джерел з’ясовані маловідомі сторінки політичної та соціальної історії Уніатської церкви на Поділлі, зокрема спростовано твердження російської історіографії ХІХ ст., яка використовувала вибірковий підхід до джерел, про відсутність опору російській політиці «возз’єднання» наприкінці XVIII ст. серед різних прошарків українського населення; з нових позицій висвітлено основні аспекти та особливості релігійного життя населення Поділля XVIII ст.; вперше комплексно вивчена культурно-освітня діяльність уніатських структур на Поділлі; уточнено вплив унії на розвиток українського церковного мистецтва; проаналізовано книжковий репертуар в уніатській церковній практиці на Поділлі; закладено основи для подальшого вивчення регіональних особливостей культурної діяльності уніатських структур на Поділлі.

Практичне значеннядисертації полягає в тому, що її ідеї, теоретичні положення та фактичний матеріал можуть бути корисними у підготовці узагальнюючих праць з історії України, монографічних досліджень з церковно-релігійної тематики, при створенні історико-краєзнавчих та навчально-методичних праць, спеціальних курсів в освітніх закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки й положення дисертації апробовано на міжнародних наукових щорічних конференціях «Історія релігій в Україні» (Львів, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009); міжнародних наукових конференціях «Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій» (Київ, 2007), «Дні науки філософського факультету – 2008» (Київ, 2008), «Бар. Барська земля – крізь призму століть» (Бар, 2008); на Шостому круглому столі «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі» (Кам’янець-Подільський, 2007); на всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Релігійне життя Поділля: минуле і сучасне» (Вінниця, 2008).

Публікації.Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено в 4-х статтях у фахових виданнях, та в 4-х публікаціях у інших виданнях. Всі наукові публікації підготовлені без співавторства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, об’єкт і предмет, мету і завдання, хронологічні та географічні межі, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення дисертації.Подано дані про форми апробації результатів наукового дослідження та публікації дисертанта, визначено структуру й обґрунтовано методологічні засади дослідження.

Упершому розділі«Історіографія та джерельна база роботи», який складається з двох підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу, використану для написання дисертації.

У підрозділі 1.1. –«Історіографія питання» – зазначено, що історіографічний доробок українських, польських та російських істориків, пов’язаний з вивченням різних аспектів діяльності Уніатської церкви на Поділлі та її впливу на місцеве українське населення, суспільно-політичну й культурну ситуацію не відповідає парадигмам вимог сучасної науки як за підходами, так і за повнотою залучення фактичного матеріалу. Зауважимо, що на початку XVIII ст. подільський регіон у церковному відношенні підпорядковувався єпископам уніатської Львівської єпархії, хоча східна частина краю – Брацлавщина – формально належала до юрисдикції Київської митрополії. Таким чином, дослідження, присвячені процесові  утвердження Уніатської церкви на Поділлі у XVIII ст. незмінно поєднувалися з вивченням проблеми поширення унії у Львівсько-Галицько-Кам’янецькій єпархії. Однак, як показано в дисертації, церковно-адміністративна мапа краю була складнішою, до того ж вона змінювалася впродовж досліджуваного періоду.

Вивчення процесу поширення унії на теренах Поділля, починаючи з середини ХІХ ст., здійснювалося значною мірою силами місцевих дослідників-краєзнавців. В статтях Ю. Сіцінського, П. Орловського, І. Янушевського, М. Яворовського, розглянуті питання історії різних конфесій та їхні відносини, стосунки церкви та державних структур, діяльність Уніатської церкви в культурній, освітній та просвітницькій сферах, проникнення її традицій та обрядів у народно-побутове життя подолян тощо. Заслуговує на увагу праця Ю. Сіцінського, присвячена монастирському життю на теренах Поділля, написана на основі використання документальних джерел, які дали можливість детально висвітлити історію 52 подільських монастирів —Сецинский Е. Материалы для истории монастырей Подольской епархии /Е. Сецинский// Труды Подольского историко-статистического комитета / [под ред. Н. И. Яворовского]. – Вып 5-йКаменец-Подольск: Тип. Подол. губ. управл., 1890/1891 – С. 207 – 444..

Безсумнівним позитивом праць зазначених дослідників є використання ними документів XVII–XVIII ст. з архівів Подільської консисторії та духовних правлінь, окремих церков й монастирів тощо, які на сьогодні здебільшого втрачені. Однак, помітним є тяжіння цих дослідників до усталених стереотипів офіційної російської історіографії, що випливало з провідного завданням Комітету: обґрунтування та виправдання російської присутності на Поділлі. Працям багатьох авторів (хоч і не всіх) притаманна заангажованість і безоглядна апологія церковної політики російського уряду. Здебільшого, в дослідженнях подільських істориків акцентувалося на «неприродності» уніатських інституцій, боротьбі українців Поділля з унією. Проте, незважаючи на подібний конфесійний підхід, подільські краєзнавці зробили певний фактологічний внесок у вивчення переходу Подільського краю до унії, розглянули її вплив на різні сторони суспільного, культурного, економічного життя регіону.

Суттєвий внесок у вивчення історії Уніатської церкви здійснили представники російської та польської церковних історіографій другої половини XIX – початку XX ст. У дослідженнях М.О. Кояловича, І. Чистовича показані складні, напружені відносини між трьома релігійними громадами, які діяли на Правобережжі у XVIII ст. – католиками, православними та уніатами. Відносини між дідичами, уніатськими священиками та парафіянами, й характерні риси процесу запровадження православ’я висвітлив наприкінці ХІХ ст. В. Липківський —Липковский В. Уния и воссоединение униатов в 1794 – 1795 году в пределах нынешнего Липовецкого уезда / В. Липковский // КЕВ. – 1895. – № 21. – Часть неофициальная. – С. 9941010; № 23. – Часть неофициальная. – С. 1104119., трактуючи такі стосунки як суперечливі. Російські дослідники ХІХ ст. уважно розглянули процес запровадження змін до уніатських богослужбових книжок після Замойського собору 1720 року (А. Ф. Хойнацкий —Хойнацкий А. Ф. Западнорусская церковная уния в ее богослужении и обрядах / А. Ф.Хойнацкий.– К.: Изд. Киево-Печерской Лавры, 1871. – 474 с., І. Ф. Одинцов — Одинцов И. Ф. Униатскоебогослужение в 17 – 18 вв. по рукописям Виленской публичной библиотеке / И. Ф. Одинцов.– Вильно:Тип. Губ. правл.,1886. – 137 с.). Оцінюючи це питання, науковці основними провідниками змін вважали єзуїтів, які в той час активно впливали на уніатських єпископів. Питання участі Уніатської церкви та Василіанського Чину в освіті населення Поділля досліджували А. Лотоцький —Лотоцкий А. Где обучалось подольское духовенство до учреждения Подольской духовной семинарии. (По поводу столетия устройства Подольской духовной семинарии): Исторический очерк / А.Лотоцкий.– Каменец-Подольск: Тип. Под. губ. правл., 1898. – 47 с., Д. Синицький —Синицкий Д. Исторические сведения о Подольской духовной семинарии / Д. Синицкий. – Каменец-Подольск: Тип. Подол. губ. правл., 1866. – [4], 79 с.. Автори негативно оцінили діяльність василіанських шкіл, звинувачуючи ці заклади в поширенні латинізації, перетворенні випускників на активних провідників окатоличення церковного життя Правобережної України у XVIII ст. Стильові особливості подільських церков ХVIII ст. розглядали Ю. Сіцінський —Сецинский Е. Южно-русское церковное зодчество / Е.Сецинский.Хмельницкий: «Миранда», 1991. – 23 с. та М. Шумицький — Шумицький М. Український архітектурний стиль / М. Шумицький. – К.: Друкарня 2-ої Артілі, 1914. – 60 с., рис..

Польська наука у дослідженні особливостей розвитку унієзнавства має усталені традиції. Вже наприкінці ХІХ ст. з’явилися перші узагальнюючі праці з історії Уніатської церкви (Е. Ліковський —Likowski E. Dzieje kościoła unickiego na Litwie i Rusi w XVIII i XIX w., uwążane głównie ze względu na przyczyny jego upadku / E. Likowski. – [wyd. 2]. –Warszawa: Gebethner i Wolff. – Kraków: G. Gebethner, 1906. – Cz.I. – XIV+V+277 s.; Cz.II. – 311+IV s.), шкільної справи в Речі Посполитій (Й. Лукашевич —Łukaszewicz J. Historja szkol w Korone i w Wielkiem Ks. Litewskiem, od najdawniejszych czasów aż do roku 1794 r. / J.Łukaszewicz . –Т. 4.Poznań: J. K. Żupański,1851. – 355 s.), в якій активну участь відігравали василіани, заснувавши мережу освітніх закладів по всій державі, в тому числі й на Поділлі, загальної історії василіанських монастирів Литви та Русі, а також окремих обителей ЧСВВ (М. Гіжицький, більш відомий під псевдонімом Волиняк —Wołyniak. Z przeszłości zakonu Bazyliańskiego na Litwie i Rusi / Wołyniak // Przewodnik Naukowij i Literacki. –1904. – R. XXXII. – S. 65 – 82, 157 – 172, 250 – 268, 353 – 360, 449 – 463. та Е. Хеленіуш —Helleniusz E. Wiadomość historyczna o zgromadzeniu XX Bazylianow w Umaniu / E. Helleniusz // Czas. Dodatek miesięczny. – T. 8. – R. 2. – Kraków: «Czas», 1857. – S. 3 – 45.), де певну увагу приділено й Поділлю.

Мовний аспект взаємин уніатських душпастирів та української пастви на Поділлі розглянуто в монографії О. Верницького —Wernicki A. O prześledowaniu kościoła unickego według żrodel moskewskich / A. Wernicki. – Lwów: «Mrowki», 1869.127 s.. Відомості про василіанських малярів (деякі з яких народилися чи працювали на Поділлі) знаходимо в дослідженні С. Баронча —Barącz S. Wiadomość o malarzach bazyliańskich / S. Barącz // Przegląd bibliograficzno-archeologiczny. – 1882. – № 3. – S. 106 – 118.. Цю тему було продовжено у публікації українського вченого Михайла Голубця — Голубець М. Малярі-василіани на тлі західно-українського церковного малярства XVIII в. / М. Голубець. // Записки ЧСВВ. – 1930. – Т. ІІІ. – С. 447 – 466..

З середини ХХ ст. унійні процеси в Україні стали предметом зацікавлення українських дослідників діаспори (М. Войнар. І. Патрило, М. Ваврик), які розглядали історію Василіанського ордену, його місіонерську та освітню діяльність. Однак, варто зауважити, що наукові праці зарубіжних істориків відзначаються суттєвим недоліком – недостатнім опрацюванням джерел з архівосховищ та бібліотек України, що пояснюється відомими суспільно-політичними обставинами ХХ ст.

В СРСР історія церкви загалом, в тому числі й Уніатської, зазнала суттєвих деформацій, що випливали із загальних ідеологем режиму (антицерковних загалом і антиватиканських, зокрема), що тісно перепліталися з великоросійською імперською пропагандою. З іншого боку, в Радянській Україні активно працювали дослідники-мистецтвознавці (П. О. Білецький — Білецький П. О. Українське мистецтво другої половини XVII – XVIII ст. / П. О. Білецький. – К.: Мистецтво, 1981. – 159 с., П. М. Жолтовський —  Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI – XVIII ст. / П. М. Жолтовський. – К.: Наукова думка, 1983. – 178 с., П. Г. Юрченко — Юрченко П. Г. Дерев’яна архітектура України / П. Г. Юрченко. – К.: Будівельник, 1970. – 192 с. : іл.), які вивчали, крім іншого й мистецьку спадщину, створену вже в добу утвердження унії на значній частині українських теренів.

Низку загальних праць з історії церкви опублікували польські дослідники повоєнного періоду —Historia Kościoła w Polsce / [pod red. B.Kumora, Z.Obertyńskiego]. – T.I. Do roku 1764. – Cz.2. Od roku 1506. – Poznań-Warszawa: Pallottinum, 1974. – 512 s.;Kościół w Polsce. Studia nad historią Kościoła wschodniego w Polsce / [pod red. J. Kłoczowskiego]. – T.2. – Cz.2. – Kraków: Znak, 1969.1113 s..Історію Едукаційної Комісії та діяльність шкіл Речі Посполитої, серед яких були й василіанські, дослідила К. Мрозовська —Mrozowska K.Walka o nauczecielli w dobie Komisji Edukacji Narodowej na terenie Korony /К.Mrozowska. – Wroclaw: Zaklad im. Ossolińskich: Wyd. PAN, 1956. – 360 s..Архітектурі та внутрішньому облаштуванню церков приділив увагу Є. Ковальчик —Kowalczyk J. Latynizacja i okcydentalizacja architektury greckokatolickiej w XVIII wieku / J. Kowalczyk // Biuletyn Historii Sztuki. –1980. –3 – 4. – S.347 – 362.. Місіонерську діяльність чернечих орденів у XVIII ст., серед яких був й Василіанський Чин, вивчав польський науковець Є. Флага —Flaga J. Działalność duszpasterska zakonów w drugiej polowie XVIII wieku: 1767 – 1772 / J. Flaga. – Lublin: Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1986. – 372 [4] s.. Книговидавничу діяльність василіан досліджувалаМ. Підлипчак-Маєрович —Pidłypczak-Majerowicz M. Bazylianie w Koronie i na Litwie. Szkoly i ksiąźki w działalności zakonu / M. Pidłypczak-Majerowicz. – Warsz.; Wrocław: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1986. – 272 s. (Acta\ Univ. Wratisł.; № 779)..

З часу проголошення незалежності в Україні почалося переосмислення української церковної історії. Серед новітніх досліджень, слід назвати праці таких науковців як А. Л. Зінченка, І. В. Паславського, В. Ульяновського. Книговидання і роль василіанських типографій в українському культурному житті XVIII ст. висвітлено в монографії Я. Ісаєвича — Ісаєвич Я. Українське книговидання, витоки, розвиток, проблеми / Я. Ісаєвич. – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. – 520 с.. Історія музики та внесок в неї ченців-василіан стали об’єктом досліджень Л. Корній та Ю. Медведика — Корній Л. Історія української музики / Л. Корній. – Ч. 1 – 2. – Київ, Харків, Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1996 – 98; Медведик Ю. Українська духовна пісня XVII – ХІХ століть / Ю. Медведик. – Львів: УКУ, 2006. – 324 с. [Серія «Історія української музики». Вип. 15: Дослідження].. Вивченням церковної архітектури займаються Г. Логвин — Логвин Г. Культові споруди в Україні / Г. Логвин // Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах. Книга 2. – Опішне: Українське Народознавство, 1999. – С. 417 – 462., В. Вечерський — Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України / В. Вечерський. – К.: НДІТІАМ, 2002. – 592 с.. Д. Степовик досліджував інтер’єри храмів, іконостаси та іконопис — Степовик Д. Національні особливості храмовлаштування / Д. Степовик // Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах. – Книга 2. – Опішне: Українське Народознавство, 1999. – С. 463 – 485..

Уніатська церква та ЧСВВ і далі залишаються у сфері наукових зацікавлень польських дослідників: вони розглядаються як частина історії Католицької церкви. До тематики попередніх польських досліджень додалися вивчення питань латинізації, полонізації церковного обряду Уніатської церкви, впровадження польських термінів до богослужіння (Г. Дильонгова —Dylągowa H. Dzieje Unii Brzeskiej (1596-1918) / H. Dylągowa. – Warszawa-Olsztyn: Wyd. Interlibro, Warmińskie wyd. dijecezjalne, 1996. – 228 s.), розвитку дерев’яних та мурованих храмів, їхнього внутрішнього оздоблення (П. Красний —Krasny P. Architektura cerkiewna na ziemiach ruskich Rzeczypospolitej: 1596 – 1914 / P.Krasny.Kraków: Towarzystwo Autorуw i Wydawcуw Prac Naukowych«Universitas», 2003.– 429 s. та Р. Бриковський —Brykowski R. Drewniana architektura cerkiewna na koronnych ziemiach Rzeczypospolitej / R. Brykowski.– Warszawa:Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, 1995. – 260 s.: il.), церковного мистецтва (В. Делуга —DelugaW.MalarstwoigrafikacerkiewnawdawnejRzeczypospolitej / W.Deluga. –Gdańsk:Wyd-woUniw.Gdańskiego, 2000. – 207s., 32kart.il.), місіонерської діяльності Василіанського Чину в Київській уніатській архієпархії, до якої належала Брацлавщина (о. С. Набиванець —Nabywaniec S. Unicka Archidiecezia Kijowska w okresie rządow arcybiskupa metropolity Felicjana Filipa Wołodkowicza 1762 – 1778 / S. Nabywaniec.– Rzeszów: [Poligrafia Wyższego Seminarium Duchownego], 1998. – 575 s.).

Отже, окремі аспекти унієзнавчих досліджень уже висвітлювалися в українській та зарубіжній історіографіях, проте вивчення означеної проблеми не можна вважати вичерпним і завершеним. На теперішньому етапі наукових студій постала необхідність комплексного опрацювання джерельних (архівних та опублікованих) матеріалів. Окремої праці, в якій би цілісно і системно, на широкій джерельній базі досліджувались унійні процеси на Поділлі у XVIII ст. на сьогодні ще немає.

У підрозділі 1.2. –«Огляд джерельної бази» – зроблено аналіз використаних документальних матеріалів з теми роботи. Зазначено, що стан джерельної бази дисертаційного дослідження обумовлюється складністю соціально-політичних процесів на Поділлі, які загострювалися протистоянням між православними, уніатами й римо-католиками, зокрема, в ході просування уніатських структур на схід і південний схід краю, а наприкінці XVIII ст. − поширенням Православної церкви як офіційної церкви Російської імперії.

Джерельну базу дослідження становлять документи архівів міст Вінниці, Житомира, Києва, Львова, Хмельницького, а також архівів м. Кракова. Проте необхідно відзначити брак документів XVIII ст., які б походили безпосередньо з уніатських установ і парафіяльних осередків, що помітно ускладнює проведення об’єктивного дослідження дисертаційної теми.

Із виявлених автором архівних документів, відзначимо передовсім матеріали Центрального державного історичного архіву м. Києва, з якого були залучені документи фонду 51 «Генеральна військова канцелярія». В ньому зібрані різноманітні державні документи, або їх копії, які характеризують економічне, політичне, релігійне життя УкраїниXVIIXVIII ст. Інформація про діяльність типографії Почаївського василіанського монастиря, чиї видання були поширеними в уніатських церквах Поділля, міститься в документах фонду 1 «Волинська духовна консисторiя»,Державного архіву Житомирської області.

Дослідження архітектури уніатських церков Поділля стало можливим завдяки їх описам, які зібрані вфондіР-4510 «Вінницький обласний відділ у справах будівництва та архітектури» Державного архіву Вінницької області, а також візитаціям з фонду 178 «Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія»Державного архіву Житомирської області, з книг візитацій Стп-198 «Генеральна візитація Кам’янецького крилосу Львівської єпархії 1759 – 1762 рр.», Стп-236 «Книга візитацій церкви с. Кульчіївці Кам’янецького повіту за 1759 – 1794 роки», колекції документів д/п-1390, які знаходяться в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику. Сюди необхідно віднести й окремий рукопис № 1027 «Aktaoryginalnezlat 1745 – 1795,dotycząceunickiejcerkwiwewsiStaraPasiecznadyecezyiKamienieckiej,niektórezpięczeciami» з Ягелонської бібліотеки м. Краків (Польша), в якому подається опис храму, його внутрішнє оздоблення та начиння. Крім архітектури, візитації дозволяють вивчити питання відносин священика та парафіян, дослідити внутрішнє облаштування церков, наявність в них богослужбової літератури.

Важливі документальні матеріали про василіанські монастирі знайдено у фонді 315 «Подільська духовна консисторія» Державного архіву Хмельницької області (Барський монастир), фонді Д-471 «Гайсинський повітовий суд» Державного архіву Вінницької області (Гранівський монастир). В останньому також були виявлені візитації кількох церков Брацлавського воєводства.

Значне число документальних джерел, що розкривають проблеми відносин між православними та уніатами під час масового навернення останніх до Російської Православної церкви, виявлено в фондах Державного архіву Вінницької області. Так, у справах фондів Д-474 «Ямпільський повітовий суд», Д533 «Бершадський земський суд», Д675 «Тульчинський земський суд», Д-678 «Бершадська міська поліція та городниче правління» знаходяться укази Брацлавського намісницького правління та Брацлавського губернатора, які містять інформацію про перехід уніатів у православ’я.

Фонд Д-895 «Брацлавське намісницьке правління» містить протоколи засідань намісницького правління, в якому відклалися документи кінця XVIII ст., що висвітлюють судові позови православних священиків до уніатських парохів. Тут також знаходиться інформація про спроби окремих польських дідичів повернути православних до унії та діяльність безмісних уніатських священиків в окремих населених пунктах Брацлавщини.

У фонді Д-669 «Брацлавська духовна консисторія» знаходяться відомості про церковнослужителів Брацлавської єпархії на кінецьXVIII ст., які дають нам можливість дослідити їхній соціальний стан. В цьому фонді також виявлено прохання новоприєднаних парафіян про призначення їм православних священиків замість місцевих уніатських, які відмовилися змінювати віру.

Для написання дисертаційного дослідження був залучений фонд 364 «Лукань Степан-Роман» з Центрального державного історичного архіву м. Львова та рукопис № 6357 «NotatkiLudwikaKomykowskiegodotyczącedziejówkatedryliteraturywKrakowiezaczasowKomisjiEdukacjiNarodowejSpisnauczycieliwedługraportówSzkołyGłównejdoKomisjiEdukacjiNarodowejwnastępujacychmejscowościach:Bar,Humań,KamieniecPodolski,Szarogród,Winnica» з Польської академії наук (м. Краків). Зазначені документи є надзвичайно інформативними, адже в них викладена участь ЧСВВ у розвитку освіти на теренах Галичини, Волині та Поділля, поданий перелік василіанських шкіл й прізвища вчителів, які в них викладали.

Значне число джерел з проблематики дисертації використано із збірників опублікованих документів, а саме: «Архів Південно-Західної Росії», «Повне зібрання постанов та розпоряджень по відомству православного сповідання Російської імперії», «Опис архіву західно-руських уніатських митрополитів» —Архив Юго-Западной России, издаваемыйВременною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе: В 8 ч., 35 т. – К.:Унив. тип., 1859 – 1911; Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. – Т. II: (1701-1839 гг.). СПб.: Синодальная типография, 1907.VIII, 1631 с.; Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания Российской империи: В 10 т. – СПб.: Синод. тип., 1872–1915., складених у другій половині ХІХ − початку ХХ ст. Ці видання містять документи XIV – ХІХ ст. з історії Православної, Уніатської та Католицької церков, королівські накази і жалувані грамоти, папські булли, індульгенції, патріарші грамоти, акти православних та уніатських соборів тощо. Нормативно-правові акти висвітлюють розповсюдження унії на Правобережній України, Білорусі, Литви, характеризують становище православних на цих територіях. Проте опубліковані документи в зазначених збірниках відображали офіційну точку зору російської імперської влади на історичні події. Вони відзначаються певною тенденційністю, адже повинні підтвердити факт неприродності унії, її штучність та негативний вплив на православне населення регіону.

З сучасних збірників документів, відзначимо працю білоруських істориків «Унія в документах» —Уния в документах / [сб. сост. В.А. Теплова, З.И. Зуева]. Мн.: «Лучи Солнца», 1997. 520 с., в якій зібрані матеріали, що охоплюють понад п’ять століть історії Білорусі – з кінця XIV ст. й до середини ХІХ ст. В цьому виданні комплексно представлені документи, які розкривають передумови, причини, прийняття церковної унії та еволюцію Уніатської церкви. У XVIII ст. Білорусь та Поділля перебували в межах однієї держави – Речі Посполитої, відтак певні документи стосувалися одночасно цих двох регіонів.

В рукописному відділі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського був опрацьований фонд 2 «Історичні матеріали», в якому знаходиться «Проект ліквідації православного та уніатського віросповідання» 1717 р. – цінне інформаційне джерело, яке характеризує ставлення поляків-католиків до українців-православних та уніатів — «Проект ліквідації православного та уніатського віросповідання» // ІР НБУ. – Ф. 2. Історичні матеріали. – Спр. № 5964. – 24 л..

Виявлена евристичним шляхом сукупність джерел, попри деякі лакуни, є, загалом, достатньо репрезентативною і може забезпечити досягнення мети даного дослідження та вирішення поставлених завдань.

Другий розділ дисертації«Уніатське духовенство Поділля та релігійно-політична боротьба на Правобережній Україні у ХVIII ст.» складається з двох підрозділів, в яких розглянута динаміка релігійно-політичних відносин на Правобережній Україні, її вплив на становище уніатського духовенства подільського регіону, а також соціальне походження та моделі соціальної поведінки уніатського духовенства на Поділлі.

В підрозділі 2.1. –«Динаміка релігійно-політичних відносин на Правобережній Україні та її вплив на становище уніатського духовенства на Поділлі» – висвітлено зміни в географії та впливах Православної та Уніатської церков на теренах регіону упродовж XVIII ст.

Було з’ясовано, що на землях Подільського та Брацлавського воєводств з початку XVIII ст. почали з’являтися уніатські священики та монахи ЧСВВ (василіани), які займали православні церкви та монастирі, або будували власні. Проте до Замойського Синоду 1720 р. цей рух не був масовим. Лише після Синоду унія почала активно поширюватися подільськими землями, збільшилась кількість парафій та василіанських монастирів.

Досліджено, що у середині та другій половині XVIII ст. стан релігійних справ на Поділлі перебував у невизначеному становищі через постійну зміну духівництвом та його паствою православної віри на унію та навпаки. Така ситуація не в останню чергу виявилася наслідком активного втручання Росії у справи Речі Посполитої під приводом заступництва за православних Правобережної України.

Визначено, що ліквідація унії на подільських теренах відбулася після другого та третього поділів Речі Посполитої упродовж 1793 – 1796 рр. Процес приєднання уніатів до православ’я на Поділлі не зазнав значного опору з боку місцевого населення через ряд причин. Тут необхідно враховувати нестабільність політичної ситуації на прикордонних південних землях Правобережної України, близькість із козацькою Україною, посилене втручання Росії у релігійне життя Речі Посполитої у XVIII ст. Загалом Поділля було достатньо відкрите до зовнішніх впливів, зокрема православних осередків Переяслава та Молдавії. Звичним явищем було прийняття священицьких свячень як від уніатської, так і від православної ієрархії, одночасне користування і уніатською, і православною літературою. Потрібно враховувати й систему власності на цих теренах, політичну заангажованість і релігійну приналежність землевласників. Таким чином і слабкість традиції Уніатської церкви, і сила російської зброї відіграли свою роль у швидкій ліквідації цієї церкви на просторах Поділля.

У підрозділі 2.2. –«Статус та моделі соціальної поведінки уніатського духовенства на Поділлі» – з’ясовано, що у XVIII ст. соціальний статус подільського уніатського духовенства змінювався. Якщо на початку століття більшу частину складали вихідці з родин священиків, то на кінець його уніатські парохи походили, переважно, зі стану польської шляхти. Ще помітніше ця риса стосувалася ченців-василіан, що призвело, певною мірою, до полонізації Василіанського Чину, який здійснював активну душпастирську діяльність. Зусилля ченців-василіан були спрямовані на проведення місій, опіку монастирськими та приватними каплицями, парафіяльними й монастирськими церквами, завідування парафіями, допомогу уніатському та, подекуди, латинському духовенству. Душпастирська діяльність, катехизація, проведення місій відбувалися переважно місцевою, тобто тогочасною українською мовою задля популяризації уніатської моделі уцерковлення та залучення якомога більшої кількості місцевого українського населення. Це дозволяло зберегти, й збільшити паству, яка підтримувала церкву, в тому числі й матеріально, а з іншого боку – не давала їй розчинитися в латинському середовищі. Власне, саме боротьба за паству, яка була православною, її прихильність й слугували метою численних місій, адже саме парафіяни становили соціальну базу для Уніатської церкви, були для неї та Василіанського Чину надійним джерелом прибутків. Отже, місіонерська діяльність була складовою моделі поширення впливу унії на Поділлі.

Третій розділ дисертації«Уніатське духовенство в розвитку освіти, церковного мистецтва та книжкової справи на Поділлі у ХVIII ст.» має три підрозділи, в яких показана освітня діяльність уніатського духівництва та ченців-василіан, вплив унії на церковне мистецтво подільського регіону, проаналізовано книжковий репертуар в уніатській церковній практиці на Поділлі.

У підрозділі 3.1. –«Уніатське духівництво у розвитку освіти на Поділлі» – було відзначено, що церква у XVIII ст., як і в попередні часи, залишалася організатором освітньої справи для населення. При храмі священик та громада влаштовували малу школу – до 20 учнів зі скромною навчальною програмою. В них, зазвичай, навчали читати й писати на руській (українській) та польській мовах, катехизму, церковного співу, початків арифметики та трохи латини. Наступним щаблем освіти були школи, якими опікувалися ченці-василіани. На Поділлі таких було шість, в яких рахувалося по кількасот учнів. Було виявлено, що в них отримували освіту не тільки католики й уніати, але і діти православних священиків. Навчання провадилося в шести класах, причому перший ділився на два: підготовчий та початковий. Як свідчать церковні документи (описи церков, візити, списки священнослужителів), не всі священики закінчували повний курс школи. Ті ж хто отримував повну освіту й мав можливість продовжувати навчання, їхали до університетів Львова, Вільно, Кракова або до академії в Київ чи, рідше – до семінарії в Переяслав. Отримавши дипломи таких освітніх закладів, вони ставали місіонерами, викладачами різних предметів й поверталися на Правобережжя працювати в місцевих школах, провадити місіонерську чи душпастирську роботу.

В підрозділі 3.2. –«Українське церковне мистецтво на Поділлі: церковна традиція та уніатські нововведення» – розглянуто вплив унії на архітектуру храмів Поділля, їхнє внутрішнє облаштування, зміни в іконостасі.

Традиція церковного будівництва на теренах Поділля попереднього періоду виробила свій тип храмів. Це були переважно трибанні дерев’яні церкви, покриті ґонтом, часто з «опасанням». Окремо від церкви стояла дзвіниця. Поблизу храму розміщувався цвинтар, обгороджений тином або частоколом, в залежності від статків громади. Дисертант дійшов висновку, що вплив унії на зовнішній вигляд храмів Поділля був мінімальним. Ті церкви, які стали уніатськими у XVIII ст., але були побудовані раніше, за часів православ’я, не зазнавали зовнішніх перебудов. Лише храми, споруджені у другій половині століття, вже мали певні відмінності, от деякі з них, передовсім муровані, за своєю готичною архітектурою були схожі на костели. У деяких храмах дзвони висіли за католицьким зразком – на чотирьох стовпах. Це дає підстави припустити, що процес латинізації архітектури подільських церков був незначним. Натомість змінилася внутрішня частина храму, яка  деякими рисами стала схожою з костелом: були поставлені католицькі жертовники, з’явилися лавки для сидіння, бічні престоли, амвони.

Відбулися певні зміни й в іконостасі, на якому позначився західноєвропейський вплив, змінилася його архітектонічна схема, рельєф. Найважливішою новиною було запровадження до іконостасу фігурчастої різьби, від якого православне церковне мистецтво України досить довго захищалося. На другому ярусі з’явилися зображення подій з Нового Завіту, так звані святкові ікони, які ілюстрували події, що відповідали головним святам літургійного року. Проте зауважмо, що в провінційних осередках такі зміни відбувалися дуже повільно, а візитації часто згадували про низький художній рівень виконання ікон.Традиційним матеріалом для ікон було дерево (липа, груша, зрідка кипарис), хоча зустрічаються ікони, писані на жерсті та склі.Останні були улюбленим матеріалом для малярів, передусім уніатських парафій.

Аналіз зазначених змін показує, що просування Уніатської церкви на теренах Поділля впродовж XVIII ст. створювало нову соціальну панораму в церковно-релігійному житті краю. У ній своєрідно спліталися форми традиційні для української православної церковної культури дерев’яна церковна архітектура, народна музична культура, іконопис та нововведення, привнесені разом з особливостями католицького обряду (форми мурованої церковної архітектури, внутрішнє оздоблення храмів, особливості влаштування іконостасів та іконографії).

В підрозділі 3.3. –«Книжковий репертуар в уніатській церковній практиці на Поділлі» – було досліджено, що церковні книгозбірні формувалися з метою забезпечення священика книгами, необхідними для богослужіння. Проте не всі подільські уніатські храми мали повну добірку уніатської друкованої церковнослужбової літератури, що стало однією з причин використання священиками рукописних та православних книжок.

Василіанський Чин мав у власності шість типографій, які забезпечували книжками уніатські церкви та монастирі ЧСВВ. Подільські уніатські структури постачалися друкованою продукцією з різних типографій, серед яких виділялася Почаївська. Це пояснюється географічною близькістю останньої до подільського регіону. Проте зазначимо, що в храмах та обителях були також друки з інших, навіть православних, типографій – Київської, Московської. Жодна церква не мала книгозбірень лише уніатського походження. Практично в кожному другому храмі використовувалося Євангеліє московського друку. Поряд з друкованими, священики продовжували користуватися й рукописними книжками. Зазначено, що Замойський Синод 1720 р. відзначився внесенням певних змін до п’ятнадцяти назв книжок з метою усунути з них все, що не узгоджувалося з римським віросповіданням.

У«Висновках» зроблено загальний підсумок проведеного дослідження.

– Встановлено, що участь уніатських структур на Поділлі в українському соціокультурному процесі XVIII ст. не була предметом дослідження окремого цілеспрямованого студіювання. Аналіз наявної з досліджуваної проблематики літератури дає підстави стверджувати, що розробка проблеми участі Уніатської церкви та Василіанського Чину в українському соціокультурному русі Поділля є недостатньою. Натомість нагромаджений попередниками та виявлений і опрацьований дисертантом фактичний матеріал і проаналізовані ним концептуальні розробки інших дослідників дозволили вирішити завдання дисертаційного дослідження.

– З’ясовано, що початок XVIII ст. ознаменувався приходом унії на територію Подільського та Брацлавського воєводств, що призвело до ускладнення релігійної ситуації. Чинниками просування уніатського віровизнання в краї були підтримка уніатських структур польським урядом та дідичами, активна місіонерська й освітня діяльність уніатських священиків та ченців-василіан. Проте Уніатська церква не змогла закріпитися на території Поділля через слабку підтримку її місцевим населенням, що пояснюється загальною консервативністю релігійної традиції, рухом населення на південний схід краю, участю в заселенні подільських земель вихідцями з Лівобережжя, активною діяльністю православних священиків, які проникали на Поділля з Молдови та Київського воєводства, постійними збройними конфліктами, які ставали на заваді активній роботі уніатських місіонерів та парохів, постійним втручанням Російської імперії у внутрішнє життя Речі Посполитої під приводом захисту православних від католицького тиску.

– Досліджено, що соціальне походження уніатського духовенства упродовж XVIII ст. змінювалося. На початку століття духовенство в основному поповнювалося з синів священиків, селян, проте у другій половині це були переважно вихідці з польської й полонізованої шляхти, яких приваблювало служіння в Уніатській церкві можливістю зробити кар’єру й забезпечити певний соціальний статус. Подібна ситуація склалася й у Василіанському Чині, до якого у XVIII ст. активно вступали римо-католики, що призвело до полонізації ордену. Виявлено, що існування здавна на території Правобережної України кількох християнських церков спричиняло різноманітні конфлікти як за вірних, так і за майно та прибутки. Проте стосунки між духовенством та вірними різних віровизнань не завжди були конфліктними. Джерела відзначають факти співпраці на місцях як духовенства різних віровизнань, так і мирян.

– Прослідковано, що організаційні зусилля уніатського духівництва та ченців-василіан спрямовувалися на душпастирську діяльність, в якій велику роль відігравали місії для населення. Місійна діяльність уніатських священиків та ченців-василіан передбачала залучення українського населення до уніатської моделі уцерковлення з метою збільшення кількості віруючих, що забезпечувало зміцнення соціального впливу й матеріального становища духовенства. З’ясовано, що на Поділлі у XVIII ст., незважаючи на латинізацію та полонізацію, в Уніатській церкві богослужіння велося церковнослов’янською мовою з українською вимовою. Душпастирська діяльність, катехизація, проведення місій відбувалися місцевою тобто тогочасною українською мовою.

– З’ясовано, що духовно-навчальна праця Василіанського Чину відбувалася у василіанських студіях для власних членів, семінаріях для єпархіальних священиків, школах для молоді, парафіяльних школах. Підраховано, що на Поділлі існувало шість василіанських шкіл, які були засновані в середині або другій половині XVIII ст. До середини XVIII ст. уніатські священики переважно вчилися вдома і при церквах. Натомість нове покоління священнослужителів, багато з яких мали шляхетське походження, після початкової освіти в своїх парафіях, продовжували її у василіанських школах чи колегіумах, а також у закордонних університетах. Освітня та просвітницька діяльність уніатських священнослужителів та дяків в церквах і початкових школах провадилася церковнослов’янською мовою з українською вимовою. Натомість у василіанських школах навчання здійснювалося латиною та польською.

– Простежено, що у царині монументального мистецтва найбільшої майстерності українці досягнули у церковному будівництві. На Поділлі зводилися, головно, триверхі церкви, часто з «опасанням». Проте, за візитаціями уніатських церков, в багатьох селах існували одноверхі та, подекуди, п’ятиверхі храми, які за конструктивними особливостями та архітектурним образом відносяться до виразного регіонального типу храмового будівництва, який дослідники виділяють в окрему подільську школу. Виявлено, що вплив унії на зовнішній вигляд храмів Поділля був мінімальним. Церкви, зведені в попередні століття не набували змін. Натомість храми другої половини XVIII століття в своїй архітектурі мали католицькі елементи. Латинського впливу зазнало й внутрішнє оздоблення церков: були поставлені католицькі жертовники, з’явилися лавки для сидіння, бічні престоли, амвони.

– Досліджено, що подільські уніатські церкви та монастирі ЧСВВ мали богослужбову літературу як василіанських так і православних друкарень, яку використовували у своїй різноманітній діяльності. Однак, продовжувалася практика користування й рукописними книжками, що пояснюється бажанням священнослужителів мати книги, які відповідали їхнім переконанням стосовно обрядового боку богослужіння, чи бажанням мати в обителі книгу, якої ще не існувало у друкованому вигляді, але її вважали корисною для релігійних потреб. Зазначено внесення змін очільниками Уніатської церкви до п’ятнадцяти назв богослужбових книжок з метою усунення з них того, що не узгоджувалося з римським віросповіданням.

Публікації, які відображають основні положення дисертації:

  1. Василіанські школи на Поділлі: становлення, діяльність, ліквідація (XVIII – перша третина XIХ ст.) / Б. М. Хіхлач // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т. 10: Матеріали шостого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі». – С. 239 – 248.
  2. Економічне життя василіанських монастирів на Поділлі (XVIII – І-а третина ХІХ ст.) / Б. М. Хіхлач // Київська старовина. – 2008. – № 6. – С. 22 – 37.
  3. Ліквідація Уніатської церкви на Східному Поділлі у 1794 – 1796 рр. / Б. М. Хіхлач // Українське релігієзнавство. – 2005. – № 2 (34). – С. 104 – 112.
  4. Огляд архітектури уніатських церков Поділля у XVIII ст. / Б. М. Хіхлач // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 13. Серія: Історія: Збірник наукових праць / [за заг. ред. проф. П. С. Григорчука]. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2008. – С. 201 – 204.

Публікації, що додатково відображають результати дослідження:

  1. До проблеми взаємовідносин католиків, уніатів та православних на Поділлі у XVIII – 1-й пол. ХІХ ст. / Б. М. Хіхлач // Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій: Зб. наук. пр. за результатами міжнар. наук. конф. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – С. 121 – 126.
  2. Історія УГКЦ на Східному Поділлі в ІІ половині XVIII ст. / Б. М. Хіхлач // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. –  Книга І. – Львів: Логос, 2005. – С. 591 – 595.
  3. Мовне питання в Уніатській церкві на Правобережній Україні у XVII – XVIII століттях / Б. М. Хіхлач // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. –  Книга. І. – Львів: Логос, 2009. – С. 629 – 636.
  4. Уніатські місії на Поділлі / Б. М. Хіхлач // Релігійне життя Поділля: минуле і сучасне. До 1020-ліття хрещення Русі та 250-річчя Вінницького кафедрального Спасо-Преображенського собору. – Вінниця: ТОВ «Планер», 2008. – С. 62 – 67.

АНОТАЦІЯ

Хіхлач Б. М. «Уніатська церква на Поділлі в українському соціокультурному процесі XVIII ст.»– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 – українознавство (історичні науки). – Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню впливу Уніатської церкви на соціокультурні процеси на Поділлі у XVIII ст. Проаналізовано нову церковно-релігійну ситуацію, що виникла в результаті появи унії на території Поділля. Виявлено, що незважаючи на підтримку польської влади та місцевих дідичів, Уніатська церква не змогла закріпитися на подільських землях. З’ясовано причини, які призвели до ліквідації унії на Поділлі. Розкрито міжконфесійні відносини уніатів, католиків і православних. Охарактеризовано місіонерську діяльність монахів-василіан та уніатських священиків на теренах Поділля у XVIII столітті. Окреслено роль Уніатської церкви в розвитку освіти в регіоні. Показано вплив Уніатської церкви та Василіанського Чину на зміни в архітектурі, внутрішньому облаштуванні храмів. Висвітлено процес поширення уніатських книг на терені Поділля.

Ключові слова: Уніатська церква, Чин святого Василія Великого, міжконфесійні стосунки, монастир, місія, душпастирська діяльність, освіта, книговидання, парафія.

АННОТАЦИЯ

Хихлач Б. Н. «Униатская церковь на Подолии в украинском социокультурном процессе XVIII в.»− Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 − украиноведение (исторические науки). − Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию влияния Униатской церкви на социокультурные процессы на Подолии в XVIII веке. Проанализирована новая церковно-религиозная ситуация, которая возникла в результате появления унии на территории Подолия. Выявлено, что, несмотря на поддержку польской власти и местных феодалов, Униатская церковь не смогла закрепиться на подольских землях. Изучены причины, которые привели к ликвидации унии на Подолии. Раскрыты межконфессиональные отношения между униатами, католиками и православными. Охарактеризовано миссионерскую деятельность монахов-василиан и униатских священников на землях Подолии в XVIII в. Определена роль Униатской церкви в развитии образования в регионе. Показано влияние Униатской церкви и Василанского ордена на изменения в архитектуре, внутреннем устройстве храмов. Освещен процесс распространения униатских книг на землях Подолия.

Ключевые слова: Унатская церковь, Чин святого Василия Великого, межконфессиональные отношения, монастырь, миссия, душпастырская деятельность, образование, книгоиздание, приход.

ANNOTATION

Khikhlach B. M.«The Uniate Church in the Podillia Region and its Role in Ukrainian sociocultural Process XVIII c.»– Manuscript.

Dissertation for the purposes of seeking a degree of Ph. D in history specializing in Ukrainian studies (historical sciences) 09.00.12. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2010.

This dissertation investigates the influence of the Uniate Church on sociocultural process in the Podillia region in XVIII century. Analysis focuses on the new religious environment that arose as a result of the emergence of the Uniate Church on the Podillia territory.   It was discovered that despite the support of the Polish government and the local feudals, the Uniate Church could not ascertain itself in the Podillia. Causes leading to the liquidation of the Uniate in the Podillia region at the end of XVIII century are examined.

In this work, relationship between the Uniates, Catholics, and Orthodox Christians is explored. It is noted that the existence of several Christian Churches on the territory of the Right-Bank Ukraine was first and foremost the basis of various conflicts over followers as well as over properties and profits. In addition, the cause of the deepening of such conflicts was the intervention of governments of Rzeczpospolita and the Russian Empire. It is also found that, lon a local level, Uniate and Roman Catholic priests cooperated.

Social status of the Podolian Uniate clergy is examined. It is discovered that in the beginning of the XVIII century, members of the clergy came predominantly from priest families, but towards the end of the century Uniate priests came mostly from the Polish nobility. These processes are even more evident in the Basilian order which polish and polonized nobles were actively joining thus causing its polonization.

Similar situation developed in the Basilian order. Poles joining this order in great numbers led to its eventual polonization.

This work characterizes missionary activities of the Basilian monks and Uniate priests in Podillia in XVIII century. These activities focused on attracting Ukrainian population to the Uniate faith with the goal of increasing its fellowship which would also lead to material enrichment. Through these missions, people received religious education, became associated with cultural achievements of that time, and had an opportunity to confess and receive communion.

The role of the Uniate Church in the development of the education in the region is determined.  Until the middle of XVIII century Uniate priests usually studied at home and at churches. The new generation of the members of the clergy, many of noble origin, after attending the elementary schools at their parishes, continued their education in Latin or Basilian schools.  Among the students, one could find sons of orthodox priests, preparing for their spiritual careers, as well as sons of Latin Rite nobles.

The influence of the Uniate Church and Basilian Order on the changes in architecture and interior decorations of the temples is demonstrated in this work.  The analysis of archived sources as well as usage of  the other scholars' observations showed that there were practically no changes in the architecture of the Podillia’s Uniate temples. However, the interior of the churches somewhat changed and began to resemble Roman Catholic churches.  The construction of shrines created new opportunities for the creation of iconostasis, which underwent changes in drawing and form. Many new elements were borrowed from the Catholic iconography, as the Uniate Church readily accepted innovations from abroad.

The process of Uniate books disemination on the territory of the Podillia is covered. Methods for book acquisition by the Uniate churches and Basilian monasteries were studied. It was found that almost every Uniate church had books that were published by Orthodox Christian and Uniate printing houses.

It was that collections of church books were created to ensure that the priest would have the books necessary for worship. Content of the literature released by the Uniate print houses can be classified into religious and secular. Manuscripts continued to be used along with printed books. Changes made by the Synod of Zamostia in 1720 to the titles of fifteen religious service books, removing from them all that is not consistent with the Roman Catholic canons, were analyzed.

Key words: Uniate Church, Order of the Saint Basil the Great, inter-confessional relations, monastery, mission, missionary activities, education, publishing, parish.

УНІАТСЬКА ЦЕРКВА НА ПОДІЛЛІ В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ XVIII ст. на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Кирилівська церква

2. Реферат Андріївська церква в Києві

3. Реферат ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МИТНИХ ВІДНОСИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ

4. Реферат МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ)

5. Реферат Архівні документи партійних органів та громадських організацій як джерело вивчення становища церкви та релігійних організацій на Поділлі у 20-х рр.ХХ ст.

6. Реферат Структурні зміни в процесі розвитку організацій

7. Реферат ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА В ПРОЦЕСІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

8. Реферат УРАХУВАННЯ ХАРАКТЕРУ УЧНЯ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

9. Реферат Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та їх роль в освітньому процесі

10. Реферат Загальна характеристика інституту представництва в цивільному процесі України