Новости

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Работа добавлена:






МОДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ на http://mirrorref.ru

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ЛАХИЖА Микола Іванович

                                                     УДК 35.075.001.76 (477)

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ:

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

25.00.01 - теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

КИЇВ – 2010

Дисертацією є рукопис.

         Робота виконана в Полтавському університеті економіки і торгівлі.

Науковий консультант:   доктор юридичних наук, професор,

                                             заслужений юрист України,

                                             член-кореспондент НАПр.Н України

НИЖНИК Ніна Романівна,

Інститут законодавства Верховної Ради України,

                                             завідувач відділу моніторингу ефективності

                                             законодавства

Офіційні опоненти:доктор наук з державного управління, доцент

ПАШКО Людмила Андріївна,

                                     Національна академія державного управління

                                     при Президентові України,

                                     кафедра державного управління і

                                     менеджменту, професор;

                  доктор наук з державного управління, доцент

                                     ПАХОМОВА Тетяна Іванівна,

                                     Одеський регіональний інститут державного

                                     управління НАДУ при Президентові України,

завідувач кафедри державного управління і

                                     місцевого   самоврядування

доктор наук з державного управління, доцент

                                     ТИМЦУНИК Василь Іванович,

                                     Київський національний торговельно- економічний

                                     університет, професор кафедри менеджменту

Захист відбудеться4  “  листопада 2010 р. о   14  годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.867.03 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4, к. 416.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України (04053, м. Київ, пр. Несторівський, 4)

Автореферат розісланий1   “ жовтня  2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                    Н.В. Гудима

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.Входження Українидо світового співтовариства, перехід від індустріальної до постіндустріальної та інформаційної суспільної формації передбачають урахування основних векторів розвитку сучасних держав,впровадження нових інституційних форм  таінноваційних технологій, необхідних для реалізації актуальних завдань.

Особливість посткомуністичних трансформацій полягає в тому, що вони відбуваються у період глобалізації, яку неможливо однозначно, позитивно чи негативно, оцінити. Інтеграція політичних, правових, економічних та культурних систем зумовлює нові виклики, пов’язані із необхідністю розробки механізмів входження до глобалізованого простору. Актуалізується проблема запозичення кращих зразків зарубіжної практики державотворення, що вимагає відповідних методологій.

Сучасний етап розвитку України потребуєсистемного вирішеннязадекларованих у Конституції завдань розбудови суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Цементуючою основою цих перетворень є демократія. Стратегічний курс України на європейську інтеграцію вимагає нової філософії організації влади, створення ефективної системи державного управління та місцевого самоврядування.

Об’єктивні показники свідчать, що соціально-економічне просування України є набагато повільнішим, ніж у більшості країн Центральної та Східної Європи, а гіпотетичні сценарії розвитку України показують, що темпи трансформації могли б бути набагато вищими за умови оптимального проведення реформ.

Перехідний процес є унікальним багатовимірним історичним явищем, аналізувати яке потрібно з  різних сторін. За роки незалежності відбулися зміни в усіх сферах життя суспільства. Створено основи демократії та інститути ринкової економіки, формується громадянське суспільство. Проте загальна оцінка реформ свідчить про низку проблем, які заважають ефективному їх проведенню. Зокрема, і науковці, і громадськість сьогодні сходяться на думці, що чинна публічна адміністрація України не відповідає стратегічному курсу держави на демократію та досягнення європейських стандартів належного врядування, оскільки залишається неефективною, схильною до корупції, внутрішньо-суперечливою, надмірно централізованою, закритою від суспільства, громіздкою і відірваною від потреб громадян.

Довіру до існуючої нормативно-правової бази підривають складна політична практика, неоднозначне трактування законів, невпевненість населення в адекватності дій влади та застосуванні норм судочинства.

Тому великого значення набуває теоретичне та методологічне осмислення процесів удосконалення діяльності української влади, пристосування сучасної парадигми публічного управління до українських реалій. Важливо, на наш погляд, розглядати модернізацію публічної адміністрації у взаємозв’язку із становленням громадянського суспільства, керуватися як світовими тенденціями, так і національними традиціями публічного управління, враховуючи рівень нинішнього політичного, соціально-економічного та культурного розвитку країни.

У цьому процесі значну роль повинне відіграти ознайомлення із досягненнями світової управлінської думки, вивчення та впровадження кращого іноземного досвіду, розумне поєднання його із вітчизняними напрацюваннями. Велике значення має виявлення тенденцій розвитку громадянського суспільства та адекватних йому сучасних систем публічного управління в європейських країнах та здійснення порівняльного аналізу вирішення проблеми вибору оптимальної системи управління в цих державах та в Україні. Особливо важливим видається досвід посткомуністичних держав, в першу чергу країн Центральної та Східної Європи, які, як і Україна, проходять шлях від тоталітарного до громадянського суспільства. Процеси глибокої трансформації, які переживає наша держава, роблять актуальними дослідження їх спрямованості, суті, умов та факторів у взаємозв’язку із світовими і, насамперед, європейськими процесами.

Проведений аналіз засвідчив, що у науковій літературі, особливо зарубіжній, плідно досліджується комплекс проблем, що стосуються сучасного публічного управління. На наш погляд, в Україні, як і в інших державах Центрально-Східної Європи, вже можна говорити про перехід від етапу вивчення феномену публічної адміністрації  до розробки рекомендацій щодо його оптимізації. Наприклад, програмний характер носять опубліковані Н.Р.Нижник, В.М.Князєвим та іншими вченими пропозиції щодо реформування центральних органів влади України.

Вагомий науковий внесок у вивчення проблеми розвитку державного управління зробили українські вчені: В. Б. Авер’янов, В. Д. Бакуменко,    М.М. Білинська, В.І. Борденюк, М.В.Гаман, В. В. Голубь,  Н.Т. Гончарук,     В. М. Князєв, Т.Т. Ковальчук, О.Л. Копиленко, В.С. Куйбіда,                           В. К.Майборода,   С. В.Майборода, В. М. Мартиненко, А.Р. Мацюк,                Т. В. Мотренко,    Н. Р. Нижник, В. М. Олуйко, Л. А. Пашко,   С. М. Серьогін, С.Г. Стеценко, Ю. І. Сурмін, В.І.Тимцуник, В. В. Цвєтков, М.В. Чечетов,      В. О. Шамрай,    В.Я. Шевчук та інші.

Вивченню іноземного досвіду євроінтеграційних процесів та модернізації публічного управління присвятили свої дослідженняВ. І. Бурдяк,Р. В. Войтович,Н. А. Гнидюк,І. А. Грицяк, С. Д. Василенко,      Н. Дармограй, О.О. Долженков, Г. І. Зеленько, С. О. Кравченко,                     В. В. Лісничий, Т. І. Пахомова, Д. І.Ткач,     І. Я. Тодоров, В. М. Шаповал та інші вчені.

Суттєвими для розуміння поставлених нами проблем стали праці зарубіжних авторів, які проаналізовані нами у відповідних розділах дисертації. Проте, варто окремо відзначити теоретичну роботу з проблем модернізації публічної адміністрації, яку здійснили вчені та політики із посткомуністичних країн: російські - Г. В. Атаманчук, І. Л. Бачило,                І. Н. Барциць, Д. Н. Бахрак, К. Гаджиєв, М. Е. Дмитрієв, А. А. Дьомін,          М. М. Казанцев, Д. А. Латипов, Л.В. Сморгунов, Ю. Н. Старілов, В. О. Ядов; польські – Л. Бальцерович, Д. Длугощ, Є. Гаузнер, Г. Гроссе, Г. Іздєбський, Б. Кожух,  М. Кулеша, С. Мазур, Я. Паства, Г. Ридлевський,  Я. Чапутович, П. Штомпка, К. Щерський; болгарські – І. Баєва, Н. Генов, Д. Димитров,        С. Жекова,  Є. Калінова, Г. Манлієв, О. Мінчев, Б. Райчев, Г. Фотєв, казахстанські –  А. Байменов, Ш. Єсимова, А. Серикбаєв, М. Телемтаєв,          З. Турисбеков, сербські – П. Димитрієвич, С. Лілич, М. Маркович,                  Д. Мікеревич, угорські – Я. Корнаї, Р. Токеша,  чеські - В. Гавел, В. Пречан  та інші.

Значний вплив на осмислення нами суті публічного управління та його модернізації мали дослідження класиків теорії управління В. Вільсона,         М. Вебера, Ф. Тейлора, Г. Емерсона, А. Файоля, А. Маслоу та напрацювання сучасних  американських та західноєвропейських учених: Р. Айзінга,            Е. Алларда, Р. Арона, З. Бжезинського, С. Блека, Б. Беррі, П. Блау,                  Д. Боссарда, К. Бьорета, С. Гоці, Б. Гурно, К. Деммке, А. Етціоні,                    Г. Зідентопфа, К.-П. Зоммерманна, К. Кьоніга, Т. Кьоніга, М. Манжено,         Д. Норта, Т. Парсонса, Г. Райта, Д. Растоу та інших.

Разом з тим, уважне вивчення наявних джерел свідчить про відсутність фундаментальних досліджень щодо модернізації публічної адміністрації в Україні в контексті євроінтеграційних процесів, що зумовило спрямування дисертаційного дослідження на вирішення наукової проблеми теоретико-методологічного обґрунтування концептуальних засад цього процесу. Компаративний аналіз модернізації публічної адміністрації здійснено не лише у взаємозв’язку із вітчизняними політичними,  соціально-економічними та культурними процесами та аналогічними трансформаціями у країнах Центральної та Східної Європи, а й з урахованням глобалізаційних явищ, що вимагає вивчення та творчого застосування до України цивілізаційної, інституціональної та інших моделей розвитку.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційна робота висвітлюєрезультати досліджень, отриманих здобувачем під час виконання науково-дослідної роботи в межах кількох наукових програм та проектів. Зокрема, в рамках  науково дослідної теми „Методологія та практика управління сучасною соціально-економічною системою” (номер державної реєстрації 0105U003905) Полтавського університету економіки і торгівлі автором проаналізовано  теоретичні аспекти удосконалення механізмів діяльності публічної влади  та європейський досвід управління сучасною соціально-економічною системою на державному і регіональному рівнях.

У рамках програм Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України „Становлення та розвиток регіональних механізмів  інтеграції України до Європейського Союзу” ( номер державної реєстрації 0106U001261) за комплексним науковим проектом Академії “Державне управління та місцеве самоврядування” та «Розробка ефективної зовнішньоекономічної доктрини на регіональному рівні у процесі включення України в глобальний економічний простір» (номер державної реєстрації 0108U000264) автором вивчалися питання кадрового забезпечення євроінтеграційних процесів у країнах Центральної та Східної Європи та напрями застосування цього досвіду в Україні.

У рамках Проекту Київського центру Інституту Схід-Захід «Розвиток громад і регіонів України» автором було проаналізовано роль органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування у процесах регіонального та місцевого розвитку та методику стратегічного планування.

У рамках Проекту Незалежного центру стратегічних досліджень “Становлення нової системи місцевого самоврядування у контексті муніципальної реформи в Україні» було здійснено порівняльний аналіз традицій місцевого самоврядування в Україні та інших державах світу.

 У ході реалізації у 2005-2009 роках за дорученням Головного управління державної служби України пілотного проекту «Розвиток спроможності державної служби у сфері європейської інтеграції» автором проаналізовано іноземний досвід діяльності органів влади, узагальнено матеріали щодо реформування органів публічної влади країн Центральної та Східної Європи та внесено пропозиції щодо можливості використання такого досвіду в Україні.

Мета і завдання дослідження.Метою дисертаційного дослідженняє теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних засад модернізації публічної адміністрації України в умовах євроінтеграції та компаративний аналіз іноземного досвіду з метою його застосування в Україні.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

-виконати комплексне дослідження модернізації публічної адміністрації у посткомуністичних державах;

-здійснити аналіз теоретичних і методологічних напрацювань вітчизняної та зарубіжної науки управління з питань модернізації публічної адміністрації з метою їх узагальнення і виявлення найсуттєвіших властивостей, складових і напрямів подальшого дослідження цієї проблематики;

-виявити основні закономірності та фактори трансформаційних перетворень у посткомуністичних суспільствах з метою розробки рекомендацій щодо їх застосування в Україні;

-розглянути й охарактеризувати особливості та результати трансформацій суспільства  і влади у країнах Центральної та Східної Європи та охарактеризувати їх з точки зору поступальності розвитку суспільства;

-окреслити коло найсуттєвіших проблем при проведенні управлінських реформ у країнах Центральної та Східної Європи та окреслити коло найсуттєвіших помилок з метою з метою їх уникнення в Україні;

-сформулювати понття та основні характеристики процесу модернізації публічного управління та його основних складових;

-розкрити пріоритети та зміст модернізації публічної адміністрації;

-сформулювати авторське розуміння ключових категорій дослідження - «публічна адміністрація», «модернізація», «європеїзація», «трансформація», «європейський адміністративний простір», підходи до основних характеристик процесу модернізації публічного управління та його складових;

-виокремити і систематизувати фактори та принципи модернізації публічної адміністрації;

-проаналізувати практику діяльності публічної адміністрації посткомуністичних країн з метою виявлення правових та організаційних аспектів, механізмів дій, ресурсів та сучасних технологій;

-вивчити та порівняти досвід реформування цивільної служби посткомуністичних країн;

-визначити вузлові завдання та напрями модернізації публічної адміністрації в Україні.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються та розвиваються при організації, здійсненні та модернізації публічного управління в Україні в умовах євроінтеграції.

Предмет дослідження – теоретично-методологічні засади й практика модернізації публічної адміністрації в Україні в умовах євроінтеграції.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тезі про європейський вектор розвитку України та на припущенні, що розробка теоретико-методологічних засад модернізації публічної адміністрації стане основою для системно-комплексного підходу до цього процесу, а отримані в процесі дослідження теоретичні висновки і практичні рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню концептуальних основ публічної адміністрації в Україні та її розвитку на базі принципів європейського адміністративного простору.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних учених із проблем публічного управління. Трансформаційні процеси в Україні та державах Центральної і Східної Європи розглядаються крізь призму єдності теорії і практики, діалектики взаємозв’язку загального та особливого, змісту та форми.

Автором використано інституціональний, нормативний, процедурний, структурно-функціональний та синергетичний наукові методологічні підходи.

Загальні методи дослідження (аналіз документів, спостереження та порівняння) дозволили простежити динаміку модернізаційних процесів. Порівняльний аналіз, який поєднувався з із синтезом та узагальненням,  дозволив виявити закономірності та особливості процесу посткомуністичної трансформації та модернізації публічного управління. Підбір як позитивних, так і негативних прикладів сприяв виявленню об’єктивної картини. Для  визначення закономірностей та особливостей посткомуністичної модернізації в окремих країнах використано такі інструменти, як універсальні та казусно-зорієнтовані порівняння. Проведення перших дозволяє врахувати велику кількість характеристик, а других – глибоко проаналізувати окремі параметри досліджуваних об’єктів. Порівняльний метод дозволив зібрати, систематизувати та узагальнити великий масив інформації, виявляти схожість та різницю між політичними явищами, допоміг створенню та удосконаленню наукових класифікацій, зробив можливою верифікацію гіпотез, сприяв подоланню етноцентризму, тобто уявлення про виключність якоїсь держави чи поширення виробленої на базі однієї держави теорії на інші, сприяв виявленню відхилень від норми. Прикладне значення цього методу дозволяє приймати найбільш ефективні рішення та уникати помилок, а також передбачати результати тих чи інших дій. Прийнятий у світовій практиці метод SWOT-аналізу показав свою ефективність у дослідженнях сильних та слабих сторін, а також можливостей та загроз територіального розвитку.

Використання методу спостереження було доцільним під час ознайомлення із діяльністю органів влади України, Росії та Польщі, а метод включеного спостереження був неоціненним для аналізу динаміки змін в організації та функціонуванні публічної адміністрації в Україні.

Використання конструктивних методів – експерименту, моделювання та прогнозування та експлікативних – статистичного, конвент-аналізу, індикаторів полегшило перехід від аналізу й синтезу до вироблення теоретичних підходів, сприяло розумінню можливості застосування того чи іншого іноземного підходу в умовах нашої держави.

Інформаційну й емпіричну базу дисертаційної роботи становили Конституції та інші нормативно-правові акти України та держав Центральної і Східної Європи, матеріали офіційних сайтів органів влади й неурядових організацій цих країн, монографії і публікації у наукових виданнях, переважно фахових, довідкові та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів.Дисертаційне дослідження є першою в Україні комплексною роботою, присвяченою проблемі модернізації публічного управління на базі європейського адміністративного простору.

У результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі вперше:

- здійснено розробку концептуальних засад модернізації публічної адміністрації посткомуністичних країн у взаємозв’язку із вітчизняними політичними,  соціально-економічними та культурними процесами і глобалізаційними явищами;

- запропоновано теоретичні підходи до вивчення та творчого застосування до України цивілізаційної, інституціональної та інших моделей розвитку;

- виведено  взаємозалежність трансформації суспільства і модернізації публічної адміністрації, виявлено маятниковість розвитку країн Центральної та Східної Європи та сучасну тенденцію їх європеїзації;

- виділено та структуризовано закономірності й особливості посткомуністичних трансформацій та модернізації публічної адміністрації у країнах Центральної та Східної Європи;

-конкретизовано принципи модернізації публічної адміністрації та дефініції категорійно-понятійного апарату з теми дослідження й запропоновано ввести в управлінський понятійний обіг науково обгрунтовані  терміни “модернізація на випередження”, “респонсивність”, “респонсивне управління” тощо;

-теоретично обґрунтовано необхідність: модернізації публічної адміністрації України на базі принципів європейського адміністративного простору, врахування діалектики внутрішніх потреб і європейських принципів, ключову роль інституційних чинників та респонсивності в процесах змін;

удосконалено:

  -методологічні підходи додослідження проблематики публічного управління, зокрема, за рахунок синтезу методологій та широкого застосування діалектичного методу;

- концептуальні узагальнення і систематизацію проблем розвитку публічного управління;

- наукові підходидо процесів змін як до об’єктивного фактора розвитку суспільства та влади;

-  теоретичну модель та принципи сучасної публічної адміністрації;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні підходи та практика розробки стратегічних програм модернізації органів влади на центральному та регіональному рівнях;

- проблеми виявлення закономірностей, концепцій, теорій, ідей, принципів та методів, які доцільно покласти в основу модернізаційних процесів;

-наукове обгрунтування закономірностей, принципів, форм та особливостей модернізації публічної адміністрації, відповідності публічної адміністрації та використання новітніх методів управління рівню розвитку суспільства;

-критерії удосконалення адаптації зарубіжного досвіду становлення та розвитку публічної адміністрації до умов української держави;

- сучасні вимоги до кадрового потенціалу публічної адміністрації та кадрових процесів, зокрема, пріоритетність етичних та освітніх завдань;

-теоретичні та методичні засади впровадження в органах влади України системи управління якістю й інших сучасних інструментів якісного публічного управління;

- розробка пріоритетних напрямів модернізації публічної адміністрації.

Практичне значення одержаних результатівполягає вобґрунтуванні принципів модернізації публічної адміністрації України, визначенні шляхів та методів цього процесу, а також у  впровадженні вивчених та запропонованих автором технологій управління та принципів і форм модернізації публічної адміністрації.

Результати, отримані в процесі виконання дисертаційного дослідження:

-використані в роботі Комітету з державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України (Акт про впровадження від 5.03.2010 №04-15/16-837);

-використані в роботі Головного управління державної служби України  та її територіальних підрозділів (Довідка  про впровадження );

-використані в роботі Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області (Акт впровадження № 1 від  17.02.2010);

-використані в роботі Полтавської обласної державної адміністрації та інших місцевих органів державної виконавчої влади області (Довідка  про впровадження    №1-27/2147 від  30.12.2009)

-використані в роботі Полтавської обласної ради та інших органів місцевого самоврядування області (Довідка)

-упроваджені в навчальний процес Полтавського обласного Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій ( Акт впровадження № 01-15,02 від 12.01.2010) та Полтавського університету споживчої кооперації України (Акт впровадження № 1 від 28.01.2010 ).

Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки та рекомендації також можуть бути використані:

-у діяльності центральних органів виконавчої влади при підготовці проектів нормативно-правових актів з питань модернізації публічної адміністрації;

-у діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

-у науково-дослідницькій роботі – для подальших перспективних досліджень з проблематики модернізації органів влади.

-у навчальному процесі Національної академії державного управління та інших навчальних закладів, що здійснюється за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема, під час розроблення навчальних курсів, при підготовці навчальних підручників та посібників, методичних рекомендацій тощо.

Особистий внесок здобувачаполягає укомплексному дослідженні проблеми модернізації публічної адміністрації в Україні в умовах європейської інтеграції.

Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Результати дослідження отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувалися ідеї чи розробки, що належать Б.В. Году, С.Б. Єгоричевій, Н.К. Кочерзі, О.О. Нестулі, В.В. Ставнюку, О.І. Черчатому, у співавторстві з якими опубліковано окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертаційного дослідження.Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у низці наукових доповідей, виступів, повідомлень на:

7-й міжнародній конференції «Державне управління у ХХI столітті: традиції та інновації» (Москва, 2009);міжнародному управлінському форумі:Управління сьогодні і завтра (Хмельницький, 2008);IX Міжнародному науковому  Конгресі(Харків, 2009);міжнародних науково-практичних конференціях: Регіональна політика в Україні: стан та перспективи розвитку. (Харків, 2000); Соціал-демократія і соціальна політика: європейський досвід і українські перспективи (Київ, 2003); Розвиток європейських студій в Україні.Проблеми та перспективи (Донецьк, 2006 ); Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція. (Чернівці, 2006) ; Економічна безпека країни: проблеми теорії та практики в умовах  трансформації форми влади. (Полтава, 2007); Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні (Хмельницький, 2008); Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі. (Полтава, 2008); Методологія та практика менеджменту на порозі ХХ1 століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти (Полтава, 2008.) Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір. (Полтава, 2008); Україна і Європейський Союз: шляхи та напрямки зближення і співпраці ( Львів, 2008);міжнародній науково-методичній конференції: Гармонізація вищої освіти України в умовах європейської інтеграції (Полтава, 2006);науково-практичній конференції за міжнародною участю: Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації (Одеса, 2008);міжнародному науково-методичному семінарі: Викладання європейських студій (Донецьк,  2005 );міжнародному науково-практичному  семінарі:  Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання  (Одеса, 2008);чотирьохвсеукраїнських науково-практичнихконференцях за міжнародною участю: Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади (Полтава, 2006. 2007, 2008, 2009);всеукраїнських науково-практичних конференціях: Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади (Полтава, 2006 та 2007 рр.); Маловідомі сторінки історії Другої світової війни в Україні та на Полтавщині (Полтава, 2007); Кирило-Мефодіївське товариство: історичний аспект діяльності, зв’язок із сучасністю (Полтава.-2007).Науково-практичних конференціях:П’ята Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. (Полтава, 2003);Впровадження гендерних підходів у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. (Полтава, 2007); Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні. (Харків, 2006);  Україна європейська: сучасні тенденції та перспективи». Чернігів.-2008); Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики. Луцьк, 2008) Громадянське суспільство в Україні: проблеми формування та перспективи розвитку. (Полтава, 2008); Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції (Дніпропетровськ, 2009);Трьох Всеукраїнських семінарах: Актуальні питання всесвітньої історії і методика їх викладання (Полтава.-2004,  2006, 2007).

Публікації.За темою дисертаціїопубліковано 79 наукових праць.Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковано у  12 монографіях (2 індивідуальні та 10 колективних),   25   статтях у наукових фахових виданнях України ( 21  -індивідуальні, 4  - у співавторстві), 5 статтях у виданнях країн СНД; 37  статей у інших виданнях та тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій  ( 31  індивідуальних,  6 - у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації.Дисертаційна робота складається із вступу,  шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації становить  492 сторінки, обсяг основного тексту – 398 сторінок. Дисертація містить  13 таблиць в основному тексті,  3 додатки. Список наукових джерел складається із   838    найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступіобґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; ступінь наукової розробки проблеми; вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза та методи дослідження; характеризується наукова новизна одержаних результатів, їх наукова і практична значимість, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

Перший розділ – “Методологія,  методи та джерельна база  дослідження” – присвячено систематизації основних дослідницьких підходів до визначення сутності публічної адміністрації та її модернізації в умовах посткомуністичної трансформації суспільства, характеристиці методології та методів дослідження, аналізу джерельної бази та ступеня наукової розробки проблеми

Визначено, що публічне управління загалом, а особливо питання його модернізації, є одним із найскладніших об’єктів наукового пізнання.Влада змінюється разом із суспільством, будучи активним суб’єктом змін, водночас – відчуваючи вплив суспільства. Принциповим для вивчення модернізації публічної адміністрації посткомуністичних країн є врахування переоцінки цінностей, орієнтації на загальнолюдські пріоритети, динаміки змін, які охоплюють усі сторони життя, як на особистісному, так і на груповому та суспільному рівнях.

 Формуючись в умовах розвитку суспільства, публічна адміністрація посткомуністичних країн повинна керувати цим процесом, беручи до уваги внутрішні та зовнішні фактори: глобалізацію, прогрес технології, вплив громадянського суспільства, вимогу прозорості, а також фрагментацію публічного сектора, непослідовність політики, необхідність подолання кризи тощо. Кожен із цих чинників має як позитивні, так і негативні впливи на діяльність публічної адміністрації.

Простежуючи методологічні підходи у науці публічного управління (ринково-ліберальний, ліберально-комунітарний, демократичного громадянства, адміністративний підхід, правовий, державно-управлінський), автор  приходить до висновку, що їх основою має бути політичний реалізм та розгляд суспільства у динаміці. Теорія державного управління повинна сконцентруватися на виявленні та визначенні закономірностей перетворень у державно-управлінській діяльності, наслідком яких є створення сучасної публічної адміністрації, а також на визначенні її характерних ознак.

Системна парадигма дослідження ґрунтується на таких підходах: суспільна система розглядається як цілісність, що вимагає з’ясування відносин між цим цілим та його частинами; дослідження повинно мати комплексний характер; увага зосереджується на інститутах, які визначають рамки та хід окремих процесів; організація суспільства тісно пов’язана із історичним процесом; особлива увага звертається на глобальні трансформації; найбільш типовим методом системної парадигми є порівняння, що здійснюється в основному на якісному рівні.

Публічна адміністрація - ключова частина цілісної суспільної системи, яка переймає усі позитивні риси та недоліки суспільства, впливаючи, в свою чергу, на нього. Відтак, цей феномен має досліджуватися з різних точок зору: правової, соціальної, політичної, публічної, організаційної, психологічної, морально-етичної тощо.

Автором виявлено феномен поєднання на етапі змін суспільства надмірного впливу зовнішнього фактора з дискредитацією концепції планування, яка в уявленні багатьох розробників політики тісно пов’язувалася із стратегічним мисленням.

Результатом стала концентрація на тактичних завданнях та їх досить часта зміна. Вирішення цієї проблеми пов’язується автором із розвитком громадянського суспільства, створенням «мозкових центрів» тощо.

Методологічно важливо також усвідомити зв’язок модернізації публічної адміністрації із інноваціями, впровадження яких є об’єктивно необхідним, але пов’язане з політичними, економічними, технічними та екологічними ризиками.

Виходячи із соціально-політичної детермінованості публічного управління та вважаючи, що цементуючою основою реформаторських заходів є демократія, як інституційна матриця, в межах якої здійснюється державне управління, автор наголошує, що високу результативність розвитку суспільства можуть забезпечити лише розвинені демократичні інститути, гласність, культура й ефективність управління. Отже, необхідно виходити із органічного взаємозв’язку держави, права, політики, управління.

Аналізуючи науку державного управління, автор відзначає її об’єднуючий характер, вказує, що вона синтезує дослідження істориків, політологів, соціологів, представників інших наук щодо сфери публічного управління. Тому одним із її завдань є розробка нових методологічних підходів та синтез методологій інших суспільних наук, осмислення термінів з точки зору публічного управління; зв’язок із практикою,  підвищена увага до людського фактора. Критично оцінено надмірне захоплення політиків та вчених посткомуністичних країн методом подібності та аналогій, визнано необхідним сконцентрування уваги на аналізі досвіду модернізації публічної адміністрації у посткомуністичних державах, дотриманні принципів історизму та зв’язку з практикою.

Розуміючи методологію як систему методів, способів та  принципів організації і побудови теоретичної й практичної діяльності та вчення про цю систему, автор прагне пов’язати методологію дослідження із методологіями розвитку України та публічного управління. Автор керувався розумінням публічного управління як процесу, що перебуває на етапі становлення,  та його складності, що вимагає синтезу методологій державного управління, насамперед системної, діалектичної, модерністської та постмодерністської, що знайшло відображення у методологічних принципах дослідження, основними з яких є  системність, об’єктивізм з урахуванням великого  значення суб’єктивного фактора, історизм.

Методика роботи із друкованими джерелами передбачала, насамперед, ознайомлення з методологічними й теоретичними працями провідних українських та зарубіжних учених, що дозволило виявити стан вивчення проблеми модернізації публічної адміністрації та оцінити широту проблеми, пов’язаної із різними галузями знань. Наступним кроком було виявлення та аналіз опублікованих джерел. Після цього було проаналізовано спеціальні дослідження з питання модернізації публічної  адміністрації українських та зарубіжних учених: монографії, статті та матеріали наукових конференцій.

Аналізуючи вивчення проблеми модернізації публічної адміністрації, автор відмічає зростання  наукової і прикладної апробації отриманих результатів. Водночас існує необхідність ширшого використання багатого міжнародного досвіду наукових досліджень у цій сфері. Тому автором проаналізовано тематику наукових програм провідних інституцій європейських країн, що спеціалізуються на питаннях модернізації публічної адміністрації, а також дослідження з проблеми модернізації управління. Відзначено інтеграцію наукових процесів, що сприяє виробленню спільних підходів та глибшому аналізу модернізаційних процесів у посткомуністичних державах.

У другому розділі – “Теоретична характеристика модернізації публічної адміністрації у посткомуністичних країнах” – розкрито зміст посткомуністичної трансформації, проаналізовано вузлові поняття та фактори перетворень.

Аналізуючи використання терміну “модернізація”, автор приходить до висновку, що це поняття у країнах Центральної та Східної Європи відносно публічної адміністрації чи окремих напрямів її розвитку (інновація, технологізація, інформатизація тощо) використовується для позначення осучаснення й акцентоване на майбутнє. Зроблено висновок про пов’язаність  понять “модернізація”, “трансформація”, “перехід”, “вестернізація”, “європеїзація”, “реструктуризація”, “реконструкція” та визначено їх особливості.

Аналізуючи теорію трьох демократичних хвиль С. Хантінгтона,  автор пропонує уточнити хронологічні рамки третьої хвилі та вважати посткомуністичну трансформацію в країнах ЦСЄ особливим випадком четвертої хвилі. Виникненню сучасної модернізаційної парадигми сприяли кілька факторів: соціополітичний, інформаційно-політичний, ідеологічний та теоретичний, які дозволили сформулювати оптимістичні підходи до світового розвитку та деталізувати їх стосовно конкретних умов кінця ХХ століття. Проаналізовано виникнення нових модернізаційних теорій –неомодернізації, постмодернізації, екологічної модернізації та наявність альтерантивних варіантів: контрмодернізація  та антимодернізація.

Систематизуючи визначення посткомуністичної модернізації (обманна, рецидивуюча, неорганічна, навздогінна, форсована, запізнена, фрагментарна, неповна, часткова, прогресивна, перервна, наздоганяючи,  надмодернізація, „реставраційний” транзит, соціальна, входження у сучасність, консервативна,

залежна тощо), автор наголошує, що використання метафори допомагає науковцям правильніше зрозуміти суть процесу трансформації та визначити своє ставлення до неї і пропонує ввести також поняття «модернізація на випередження», яке передбачає трансформаційні процеси із врахуванням перспективи, яку демонструють сусідні країни чи групи країн.

Залежно від типу суспільства виділено різні типи модернізації: технократичний, який відзначається еволюційністю, безперервністю пристосування політичних інститутів до соціально-економічних трансформацій, процесуальним підходом до внесення змін у правову систему тощо;  ідеократичний тип, пов’язаний із пануванням однієї ідеї, яка визначає мету, завдання та методи діяльності суспільства чи харизматичний тип модернізації, який пов’язується з наявністю національного лідера, що самостійно визначає мету та зміст перетворень. Виявлено та обгрунтовано прискорення модернізації на етапі трансформації суспільства і діалектичну єдність посткомуністичної модернізації та інтеграції. Виділено спільні риси сучасної модернізації публічного управління: орієнтація на громадян, інтеграція та реорганізація бізнес-процесів, зміни у культурі, партнерство держави, приватного сектора та громадян.

Поняття “ модернізація “ відносно України розглядається автором як розвиток та рух до центру сучасного світового суспільства. Відтак виникає усвідомлення необхідності європеїзації та неминучості адаптування кращого іноземного досвіду до вітчизняних умов.

Сприймаючи соціальну травму від трансформації суспільства як об’єктивну реальність, автор пропонує зменшення її негативних наслідків із врахуванням досвіду перетворень у сусідніх державах. Зауважено, що прагнення знайти зразок для реформ у розвинутих країнах виявилося невдалим.  Специфіка українських реформ викликана з одного боку, наслідками тривалого перебування в зоні імперського впливу різних держав та у складі СРСР, з іншого боку, проявляється усвідомлення європейської належності української нації, традицій власної державності, демократії та їх співвідношенням із європейськими принципами розвитку суспільства.

Механізм модернізації розглядається автором як зв’язок двох типів процесів – спонтанних та керованих. “Патології трансформації» (корупція, несправедливості приватизації, поєднання бізнесу й політики, непрозорі правила політичної та економічної гри, некомпетентність адміністрації, відсутність належного контролю) характеризуються як явища, характерні для всіх посткомуністичних держав, що робить необхідним врахування тіньового впливу при модернізації публічної адміністрації.

Розуміючи під факторами модернізації умови, рушійні сили, чинники, автор пропонує  розглядати їх у комплексі, виходячи з переконання, що модернізація публічної адміністрації неможлива без трансформації суспільства. Зовнішні фактори модернізації визначаються, насамперед, процесом глобалізації. Відзначено, що насильницька глобалізація викликає посилення прагнення повернутися до власних коренів, традиційної культури, старих звичаїв, до пошуків власної ідентичності. Основним із внутрішніх факторів модернізації автор вважає прагнення суспільства до кращого життя, попереджуючи проти зайвої ейфорії, оскільки у всіх посткомуністичних державах існують антирозвиткові групи інтересів, які знаходяться у серцевині державного механізму чи мають до нього доступ.

Відзначено значний вплив на процеси модернізації ідеологічного, націоналістичного й  релігійного чинників та проаналізовано їх прояв у країнах ЦСЄ. Як об’єктивне явище, що дозволяє правильніше зрозуміти суть проблеми, охарактеризовано  метафоричне осмислення феномена посткомуністичної модернізації.

Важливими факторами модернізації названо інституційність та респонсивність суспільства і влади. Розглядаючи інститути як набір формальних правил, неформальних обмежень та механізмів їх примусового здійснення, автор наголошує на важливості того, що формальні правила можуть бути змінені державою, а неформальні обмеження формуються під впливом суб’єктивного світосприймання людей, що й визначає експліцитний (усвідомлений –М.Л.)  вибір формальних правил і розвиток неформальних обмежень. Відмічено феномен подвійної інституціоналізації, подолання якої вважається автором  необхідною умовою модернізації суспільства.

Респонсивність автор трактує як взаємну здатність суб’єктів перетворень сприймати й аналізувати позицію партнерів і опонентів та адекватним чином враховувати її у своїй діяльності, що дозволяє формувати зворотні зв’язки та сприяє формуванню громадянського суспільства.

Третій розділ – “Посткомуністична  модернізація публічної адміністрації  в країнах Центрально-Східної Європи: спільне та особливості” присвячений характеристиці європейського адміністративного простору, як ареалу розвитку публічної адміністрації, та з’ясуванню загальних рис і особливостей посткомуністичної модернізації  в країнах Європи.

Модернізація національної публічної адміністрації у кожній із посткомуністичних держав відбувається з урахуванням значної кількості зовнішніх та внутрішніх факторів, одним із найважливіших серед яких є європейський адміністративний простір (ЄАП), утворення якого є результатом зведення адміністративних систем до загальної європейської моделі та визнання неминучості істотної зміни в способі дії органів влади внаслідок потреби підпорядковуватися тим самим законам і в той же спосіб.Розглядаючи національні адміністративні простори європейських держав, як складові ЄАП, автор радить  враховувати складність цього феномена, на становлення якого впливають різні суб’єкти. Простежено механізми формування та розвитку ЄАП та дискусії щодо визначення його суті.

Розвиток ЄАП веде до уніфікації публічного управління. Факторами впливу є: процес глобалізації; європеїзація; необхідність застосування новітніх форм та методів роботи. Механізмами модернізації публічної адміністрації є: розробка нормативної бази; створення та розвиток інституцій; забезпечення реалізації принципів субсидіарності, децентралізації, респонсивності, ефективності, формування політики на базі загальноєвропейських і національних інтересів, розвитку людських ресурсів,  забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами.

Для розуміння підходів до визначення загальних рис та особливостей модернізаційних процесів автор прагне визначити місце України у дилемі Схід-Захід. Аналіз свідчить, що Україна не є унікальною державою в Європі, ані за поділом на Схід та Захід (Німеччина), ані за двомовністю та дво- чи навіть три-культурністю (Швейцарія, Бельгія, Фінляндія). Історія країн ЦСЄ засвідчує циклічність та певну маятниковість процесів, що відбувалися на їх теренах. Україна може бути віднесена до держав із європейськими традиціями та менталітетом населення, що  дозволяє зробити висновок про можливість і необхідність європейської інтеграції України, чому сприяють сучасні глобалізаційні процеси.

Досліджуючи загальні риси та особливості реформ у країнах ЦСЄ, автор прагнув: охопити проблему комплексно; зважити на відправну точку реформ у кожній із держав; врахувати труднощі, що мають національну специфіку; співставити зовнішні та внутрішні, офіційні та громадські оцінки. Виділено загальні визначальні риси посткомуністичних трансформацій – одночасність реформ в економічній, політичній та соціально-психологічній сферах життя суспільства; високий рівень ідеологізації як самого процесу змін, так і його аналіз; зовнішній вплив. У частині країн, в т.ч. і в Україні, суттєвим стало поєднання модернізації зі створенням власної держави. Проаналізовано зовнішні та внутрішні фактори впливу на реформи, поєднання яких і визначало національні особливості трансформації.

Відзначено схожість стратегій посткомуністичного розвитку: у політичній сфері стояло завдання демократизації, формування громадянського суспільства, створення адекватної системи управління; в економіці - забезпечення економічного росту й ефективне функціонування економіки в нових умовах; у соціальній сфері - зростання рівня життя населення. Все це неминуче впливало на сферу управління, збільшуючи вимоги до неї суспільства та приводячи до інституційних змін, які коротко можна охарактеризувати як перетворення державного управління у публічну адміністрацію.

Проаналізовано етапи посткомуністичної трансформації:  руйнування старого порядку, транзит,  структуризація. Наголошено, що загальна періодизація може бути лише умовною, враховуючи значні відмінності та специфіку окремих країн. Здійснено систематизацію поділу країн за особливостями трансформації та порівняльний аналіз перетворень.

У четвертому розділі – “Публічна адміністрація в країнах Центрально-Східної Європи: засади діяльності та  основні напрями модернізації” розкрито поняття публічної адміністрації та показано її функції, а також принципи, форми і методи діяльності.

Публічне управління розглядається автором у динаміці: не лише як сфера діяльності, а як фундаментальне інтегруюче явище, яке об’єднує суспільство  та дозволяє вирішувати проблеми, що виникають у процесі його розвитку. Відзначено життєвість класичних теорій організації влади та  універсальність принципів управління:  поділ праці, авторитет, дисципліна, узгодженість наказів, єдність керівництва, підпорядкування особистих інтересів загальним, централізація, ієрархія, порядок, людяність в обходженні, ініціатива, стабільність та згуртованість персоналу та його мотивація.

Аналізуючи етимологію та суть терміну “публічна адміністрація”, автор відзначає наявність політологічного, організаційно-соціологічного,  правового, функціонального підходів.  Підтримано точку зору на публічну адміністрацію, як відмежовану сферу діяльності державних, недержавних та приватних інституцій, основним завданням яких є задоволення потреб громадян. Отже, публічну адміністрацію сучасності пропонується розуміти як складний феномен поєднання інституційних можливостей держави та громадянського суспільства, галузей і видів діяльності, які спрямовані на акумуляцію потреб суспільства, вироблення й реалізацію політики  за допомогою взаємодії державних та громадських програм й інструментів.

Розглядаючи публічну адміністрацію як публічно-правовий інститут реалізації функцій держави, автор виділяє необхідні для її осмислення правові категорії: публічне право, публічно-правовий інститут, публічно-правове регулювання, публічно-правова процедура, публічно-правовий правопорядок. Ефективність публічної адміністрації пов’язується із встановленням пріоритетів та виділенням коштів, професіональним управлінням людськими засобами, новою структурою професійної кар’єри та системою оцінки, нових засад і процедур відбору, призначення та оцінки керівних кадрів, децентралізацією фінансового управління, підбором необхідних інструментів та процедур. Надзвичайно важливим є партнерство.

Відзначено переорієнтацію парадигми публічного управління, що більш помітно у розвинених державах світу. Прагнення до універсалізації змінилося установками на національну особливість, а пропозиції відокремлення управління від політики стали більш обережними.  Виділено такі аспекти, пов’язані з діяльністю публічної адміністрації, як цивільна служба, управління публічним майном, надання послуг, бюрократія, управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, людськими тощо), проблема ефективності, зв’язки із громадськістю та етика.

Аналіз практики діяльності публічної адміністрації дозволив автору виділити такі предмети управління: людськими засобами (ресурсами), фінансами,  активами,  середовищем,  знаннями,  зв’язками,  проблемами, конфліктами,  стресами,  нерухомістю тощо. Кожен з таких напрямів управлінської діяльності може бути предметом окремого дослідження з точки зору модернізації публічної адміністрації.

Визначено, що публічна адміністрація має такі основні риси: сталий характер (складається із центральних та місцевих органів, інтегруючи їх повноваження); зв’язана правом (функціонує у визначених законодавством межах своєї компетенції); пов’язана з політикою (виконує рішення політиків, але сама повинна бути політично нейтральною);  повинна бути стабільною, прозорою, передбачуваною у своїх діях,  підконтрольною; діє у публічних інтересах, неприбутково, для громадського добра.

Форма діяльності адміністрації має вид адміністративних актів (індивідуальних), нормативних актів (загальних) та контролю за їх здійсненням. Іншими формами діяльності адміністрації є нагромадження інформації, аналіз, управління, апелювання, консультації тощо. Останнім часом актуалізується така форма діяльності, як надання послуг.

Наголошено, що публічна адміністрація - це єдність різних адміністрацій, що діють у сфері публічних справ.  У матеріальному відношенні, публічна адміністрація - це діяльність держави, спрямована на реалізацію адміністративних справ чи інші завдання і компетенції у сфері виконавчої влади. У формальному відношенні,  публічна адміністрація - це діяльність суб’єктів адміністративних відносин, незалежно від того, чи має вона адміністративний характер, чи ні.

Проаналізовано принципи діяльності публічної адміністрації: територіальності, визначеності  типових процедур і вмінь, об’єктності,  функціональності, партнерства. У сучасній літературі досить поширеним є також виділення таких універсальних принципів діяльності публічної адміністрації: відкритість,  участь,  підзвітність,  ефективність,  злагодженість. З  точки зору процедури, виділено  принципи програмування,  додатковості,  субсидіарності,  концентрації.

Тісно пов’язані із принципами функції публічної адміністрації, які  у літературі характеризуються по-різному. Автором проаналізовано різні підходи до цієї проблеми та виділено такі функції публічної адміністрації: порядково-регламентаційна, безпосереднього надання публічних послуг або надання їх через відповідні інституції, що належать до публічного сектора;  господарчого регулятора, організаційна у всіх сферах публічного життя; управління публічним майном; експертна; контролю.

Простежено сучасні типи публічного управління: односистемне (застосовується в умовах стабільного інституційного оточення), багатосистемне (використовується в умовах конфліктогенних ситуацій і вимагає глибшої співпраці влади з оточенням), тотальне управління (застосовується у кризових умовах). Особливим випадком тотального управління є багатолінійне управління, що застосовується в умовах особливого типу політичних інституцій, яким є, наприклад, ЄС. Відзначено також моделі ринкового управління:  співучасті, еластичну й дерегульовану. Спільним для них є еволюційний розвиток та адаптація до конкретних суспільно-культурних вимог.

Автором показано також еволюцію до респонсивного управління,  переваги якого полягають у безпосередній участі у публічному управлінні  зацікавлених суб’єктів, більшій прозорості, широкому використанні нових технологій інформації та комунікації, а також організаційних новаціях, що забезпечують глибокий зв'язок між владою та обивателями. Нова система управління ґрунтується на партнерстві та мережі як структурі управління.

П’ятий розділ - “Практика діяльності публічної адміністрації посткомуністичних країн”- містить характеристику значення періоду підготовки до вступу до Європейського Союзу у становленні публічної адміністрації країн Центральної та Східної Європи, аналіз правових та організаційних аспектів  модернізації публічної адміністрації,розгляд механізмів дії, ресурсів та сучасних технологій органів публічної влади.

Європеїзація публічної адміністрації охоплює функціональну, нормативну та структурну, політичну сфери: стандарти, інституції, інструменти, адміністрацію, процеси, традиції тощо і полягає у модернізації з метою відповідності вимогам і викликам інтеграції та глобалізації. Стримуючими факторами стали консерватизм, повільність дій та недотримання термінів, нераціональна організація праці. Підготовка до вступу до ЄС примушувала країну-кандидата дбати про прийняття acquis communautaire, інституціалізацію, інформатизацію та технологізацію публічної адміністрації, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

Основними факторами, які впливають на становлення стабільної демократії у постсоціалістичних країнах визначено: 1) ступінь розвитку економічних відносин; 2) особливості правосвідомості і правової культури того чи іншого суспільства, в тому числі ступінь сприйняття ним базових європейських цінностей; 3)специфіка правової традиції, в тому числі тривалість перебування  суспільства в умовах соціалістичного права; 4) ступінь зрілості основних інститутів громадянського суспільства: 5) ступінь взаємодії держави і суспільства з міжнародним співтовариством.

Важливою проблемою трансформації є пошук оптимальної форми правління. Зокрема, теоретично не розробленим залишається питання змішаних (гібридних) форм правління. Вченими виділено кілька ідеальних типів інституціональної моделі публічної адміністрації, які формуються залежно від багатьох факторів: національних традицій, політичних та соціально-економічних завдань, етапу розвитку суспільства, його соціальної та політичної структури  тощо. Основна відмінність цих моделей пов’язана із координаційним центром. Автором проаналізовано особливості публічної адміністрації у окремих державах. Зроблено висновок, що успішна трансформація суспільства залежить значною мірою від оптимального симбіозу режиму та форми правління, взаємодії різних гілок влади між собою та з інститутами громадянського суспільства.

Ефективність діяльності публічної адміністрації автором охарактеризована як оптимальне використання при досягненні запланованого результату організаційних, людських, фінансових,інформаційних та інших ресурсів.   Відзначено значну потребу в інноваціях, повязанихяк зі зміною структури органів влади, так і з новими методами та інструментами роботи.

Серед основних адміністративних технологій виділено і охарактеризовано партнерство та розпорошене управління.   Вибір соціальних, технічних, виробничих, інформаційних та інших технологій залежить від об’єктів впливу та від готовності адміністрації їх використовувати. На погляд автора, основними є соціальні технології, відносно яких всі інші є допоміжними. Важливим технологічним аспектом є створення умов для самореалізації працівників, що тісно пов’язано із формуванням сприятливого внутрішнього середовища.

Розвиток управлінських технологій повинен враховувати наявність певних законів науки управління.Аналіз іноземного досвіду свідчить пропосилення тенденціївикористання органами влади методів менеджменту, що характерні для приватного сектора. В Україні цей досвід мало використовується, але можна передбачити, що у майбутньому він матиме сприятливу перспективу. Сучасні методи удосконалення управлінської діяльності у публічному секторі (aсесмент центр, аутсорсінг,aутстаффінг, бенчмаркінг, реінжинíринг, коучінг, електронний уряд) проаналізовано автором у зв’язку із впровадженням системи управління якістю. Вивчено та узагальнено наявний український та світовий досвід роботи у цьому напрямі.

У шостому розділі – “ Модернізація цивільної служби як важливої складової публічної адміністрації: теоретичні, правові, організаційні та кадрові аспекти” проаналізовано становлення й розвиток  цивільної служби у посткомуністичних країнах та удосконалення кадрового забезпечення публічної адміністрації як неодмінну умову її модернізації.

Доведено, що приклад посткомуністичних країн підтверджує ключову роль у модернізації публічної адміністрації та трансформації суспільства цивільної служби. Цим терміном у багатьох європейських державах позначається служба в органах виконавчої влади, їх апараті та апараті інших державних органів, яку проходять державні службовці, котрі не мають спеціальних звань і здійснюють звичайну управлінську (адміністративну) діяльність. Уточнення категорійного апарату державного управління в Україні полегшується зверненням до зарубіжного досвіду.

Простеження витоків сучасної цивільної служби в Україні та інших у посткомуністичних країнах дозволило виявити певний взаємозв’язок та взаємовплив між ними, краще зрозуміти сучасні модернізаційні процеси та виявити закономірності становлення сучасної цивільної служби, кращий досвід і недоліки для вироблення рекомендацій щодо модернізації публічної адміністрації в Україні.

Автором проведено аналіз та узагальнення трьох спроб реформування державної служби Росії в останнє десятиріччя ХХ століття (у 1992-1993,  1997-1998 та 1999-2000 роках) та двох спроб початку ХХI століття. Відзначено пріоритетність значення ефективності, невідкладність змін, раціоналізацію, врахування соціокультурних умов реформи та необхідності опори на інтереси як населення, так і державних службовців.

На основі аналізу статутів цивільної служби 1922, 1996,1998,2006, 2008 років та інших документів а також праць польських політиків та вчених простежено процес відновлення та модернізації цивільної служби в Польщі в період ІІІ Речі Посполитої. Відзначено, що усвідомлення  важливості адміністративних традицій  та людських ресурсів повинно поєднуватися із розумінням необхідності фундаментальних змін в організації влади, їх європейської зорієнтованості, розмежування функцій адміністрування та управління державним майном, кількісної та якісної зміни функцій адміністрування, побудови нових організаційних структур та децентралізації управління шляхом передачі повноважень та фінансів органам територіального самоврядування. Проведене дослідження правового забезпечення відновлення та діяльності цивільної служби Польщі свідчить, що воно відбувалося у постійній політичній боротьбі. Усвідомлення необхідності орієнтації на загальноєвропейські вимоги нейтральності та професійності цивільної служби поєднувалося із бажанням політиків забезпечити для себе та своєї політичної сили вплив на державний апарат.

Враховуючи, що українськими та зарубіжними дослідниками трансформації органів публічної адміністрації увага звертається насамперед на роботу органів влади у розвинених державах чи країнах, які нещодавно стали членами Європейського Союзу, автором проаналізовано також практично не вивчений досвід реформування органів влади в Республіці Казахстан,  який зумів уникнути потрясінь і сьогодні є лідером серед держав СНД за багатьма показниками, у тім числі і за рівнем життя населення та реформування державної служби. Відзначаючи, що реформи в Україні проходять іншим, складнішим шляхом, у постійній політичній боротьбі, при одночасному проведенні політичних та економічних змін, що має свої недоліки та переваги, автор наголошує на неможливості простого копіювання казахстанського досвіду. Але окремі його елементи, без сумніву, можна використати і в Україні при  впровадженні системи заходів щодо удосконалення діяльності органів влади (зусилля щодо соціального захисту держслужбовців, зростання заробітної плати та забезпечення житлом, організації за допомогою сучасних технологій централізованого тестування держслужбовців та кандидатів на посади держслужбовців, створення діючого кадрового резерву із випробуваннями для зарахування до нього)

Удосконалення кадрового забезпечення публічної адміністрації розглядається автором як неодмінна умова її модернізації. Відзначено, що основним має стати завдання зробити публічну службу справді професійною, ефективною та прозорою. З цією метою проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід вирішення морально-етичних проблем управління, норми етики в управлінні, сутність, стан та особливості формування моральної культури державних службовців тощо. Відзначено необхідність критичного осмислення цього досвіду, врахування як досягнень, так і помилок зарубіжних колег, а також існуючих відмінностей як в традиціях здійснення влади, так і в менталітеті населення, а значить – і службовців, що важливо, враховуючи моральні основи етики.

За спостереженням автора, проведення реформ, зокрема, децентрація та дерегуляція управління, можуть привести до зростання кількості та розмірів «афер» в органах влади, як то було у Франції після реформи 1982 року та Польщі після реформи органів самоврядування після 1990 року.

У процесі аналізу цивільної служби зарубіжних держав виявлено зв’язок  рівня професійних та етичних якостей службовців, що прямо пов’язано з особливостями їх добору, підготовки та підвищення кваліфікації.

Розглядаючи людські ресурси як вирішальну ланку в організації суспільства, забезпеченні його функціонування та розвитку, важливо відзначити, що це збірне поняття охоплює працівників різних сфер та різних рівнів діяльності, як керівників, так і виконавців. Відтак, можна констатувати, що їх підготовка, а особливо – перепідготовка та підвищення кваліфікації, неминуче мають бути диференційованими з урахуванням не лише галузевої специфіки, а й особливості регіону.

Проведений порівняльний аналіз реформування освітніх систем у колишніх соціалістичних країнах свідчить про наявність як спільних рис, викликаних процесами глобалізації, так і особливостей, що є наслідком таких факторів, як національні освітні традиції та школи, рівень інтеграції країни до європейських інституцій тощо. Автор приходить до висновку про необхідність комплексного підходу до трансформації української освіти в контексті європейської інтеграції. Програма підготовки та перепідготовки фахівців у сфері європейської інтеграції повинна ув’язуватися із системними змінами у галузі освіти загалом та в системі підготовки працівників публічної адміністрації, зокрема. Необхідним є проведення роботи по визначенню потреби у фахівцях із спеціальними знаннями за європейською тематикою, врахування при підготовці фахівців усіх галузей сучасних вимог до знання мов та комп’ютерних технологій.  Навчання повинне забезпечувати ефективність ( досягнення максимальних результатів з мінімальними витратами) та дієвість (спрямованість на цілі, завдання і методи навчання відповідно вимог практики).

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження підтвердило вихідну гіпотезу щодо можливості та необхідності європейської інтеграції України. Актуальним завданням посткомуністичної трансформації є модернізація публічної адміністрації. Аналіз становлення української державної влади в період посткомуністичної модернізації суспільства свідчить, що  реформування проводиться ривками, у складній політичній боротьбі, за відсутності єдиної рамкової концепції. Дається взнаки перманентна неконсолідованість влади, хронічна боротьба між її гілками та протиріччя між Центром і регіонами. Українське суспільство після здобуття незалежності повинне було вирішувати завдання утвердження державності й соборності одночасно із забезпеченням демократизації всіх процесів та переходу до ринку, що на практиці призводить до помітних протиріч.

На підставі дослідження сформульовано такі основні висновки й рекомендації:

1. Модернізація публічної адміністрації є складним і тривалим процесом, особливо у країнах з перехідною економікою, де проблеми накопичені протягом тривалого часу. Більш того, важливо усвідомити, що це постійний процес удосконалення, пов’язаний з таким же постійним процесом розвитку держави та суспільства.Це підтверджується реформами органів влади у розвинених державах.

2. Говорячи про модернізацію публічної адміністрації, потрібно мати на увазі, що мова йде не лише про територіальну структуру, адміністративну юрисдикцію, чисельність працівників та методи діяльності, а основу проведення комплексних реформ у державі. Отже, ця модернізація має здійснюватися за стратегією, основою для якої є принципи європейського адміністративного простору та концепції відкритого й ефективного управління.

3. Характерною рисою такої модернізації є те, що вона відбувається паралельно із розвитком суспільства, будучи неодмінною складовою частиною цього важкого процесу реформ. Як правило, така стратегія модернізації публічної адміністрації поєднується із євроінтеграційними процесами та пов’язаними з цим програмами соціально-економічних та демократичних перетворень. Відправною точкою модернізації повинно бути розуміння, що без сильних, стабільних та професійних інститутів публічної адміністрації неможливо досягти бажаних результатів у жодній із сфер суспільства.

4. При виборі моделі публічного управління насамперед повинні бути враховані глобалізаційні процеси та викликані ними зміни в управлінні, а також національні особливості. Досягнення оптимального співвідношення між ними потребує значної теоретичної роботи та практичної перевірки пропозицій учених. Тому дискусійним залишається питання щодо переваг чи недоліків від ранішого чи пізнішого початку реформ. З одного боку, країни, що почали реформи першими, мали більшу допомогу ззовні і вже досягли помітних змін, з іншого боку – з’явилася можливість використати їхній досвід. Це особливо важливо, що уникнути помилок. Але у цьому випадку потрібен критичний підхід, обачність та обережність у виборі країни, яка може бути прикладом. Підставою для такого вибору мають бути аналогічні характеристики держави (розмір території, кількість населення, стан економіки тощо), традиції правової системи та державного і місцевого управління тощо. Активно використовується і досвід розвинених держав, проте їхні умови значно відрізняються від умов країн перехідного періоду, що має враховуватися при плануванні та проведенні реформ у посткомуністичних країнах.

5. Теоретично відомо, що процес модернізації публічної адміністрації повинен мати три такі риси: по-перше, модернізації  мусять  передувати широкі публічні дебати та вивчення експертами  пропонованої моделі змін та її відповідності інтересам громадян; по-друге, реформування адміністрації повинно мати системний і стратегічний характер, а не інструментальний і терміновий; по-третє, необхідно усвідомити, що якісна модернізація публічної адміністрації та її діяльність неможливі без досягнення політиками принципової згоди щодо мети та результатів її реформування.

6. Метою модернізації публічної адміністрації повинно бути забезпечення високої якості послуг для громадян, стабільного поступального розвитку суспільства і держави, здатність до сприймання та реалізації суспільних потреб та досягнення європейських стандартів і цінностей у сфері суспільного життя, таких як верховенство права, ефективність, прозорість, відповідальність тощо. Це передбачає досягнення змін у свідомості населення щодо держави та її установ, традиційну для посткомуністичних суспільств недовіру громадян до влади має змінити їх участь у владних процесах та сприймання публічної адміністрації як надійного партнера і гаранта прав та свобод громадян.

7. Практика посткомуністичних трансформацій виявилася далекою від теорії. Характерною рисою модернізації публічної адміністрації у країнах перехідного періоду була нестабільність правової бази. Зазвичай реформування влади відбувалося раніше, ніж приймалася нова Конституція та створювалося правове поле реформ. Ця робота проводилася паралельно та за участю адміністрації, що модернізувалася. Іншою важливою особливістю була політична нестабільність, яка приводила до періодичної зміни  пріоритетів та відмови політичних сил, що приходили до влади, від напрацювань попередників. Наприклад, це було яскраво помітно у Польщі в трансформаціях Статуту про цивільну службу та в Україні щодо проектів нової редакції Закону України «Про державну службу». У цьому відношенні важливим є усвідомлення різними політичними силами спільних принципів сучасних демократичних суспільств (поділ влади, верховенство закону, децентралізація влади, гарантія прав та свобод людини тощо)  та їх реалізація у своїй діяльності при владі чи в опозиції.

8. Важливою є гармонізація внутрішніх реформ із світовими та європейськими подіями й усвідомлення світових тенденцій розвитку. На наш погляд, на публічне управління мають вплив такі сучасні закономірності світового розвитку як: глобалізація, неминучість включення національної економіки у світову, вплив світових процесів на політичний та культурний розвиток усіх держав; перехід від індустріального суспільства до інформаційного; перехід від централізму до децентралізації; зменшення повноважень центральних державних урядів завдяки передачі частини з них на наднаціональний та регіональний рівні.

Ці процеси неминуче пов’язані зі зміною розуміння ролі держави й державного управління в суспільстві, що робить необхідним:

-пошук оптимального рівня державного регулювання суспільного життя, гасло «Менше держави!» не може абсолютизуватися;

-розуміння публічної адміністрації як інструмента, що діє в інтересах громадян, а не держави;

-децентралізацію публічного управління, пов’язану із фіскальною децентралізацією, зменшення ролі державного управління за рахунок зростання ролі територіального (регіонального та місцевого) самоврядування, здійснення принципу субсидіарності;

-широке залучення громадськості до управління, зміна у відносинах громадянин-держава;

-зростання респонсивності суспільства й влади, вивчення та врахування владою потреб людей;

-застосування нових методів публічного управління завдяки змінам в організації праці (раціоналізація, використання нових методів та знарядь праці), удосконалення управління людськими ресурсами (підбір та підготовка кадрів, мотивація, гарантування високого статусу), підвищення рівня відповідальності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

-широке впровадження інформаційних технологій.

9. Модернізація публічної адміністрації - це серйозний виклик, який пов’язаний також і з впливом середовища,  в якому вона функціонує, оскільки публічна адміністрація уособлює різні цінності, цілі й інтереси, а її модернізація залежить від співвідношення політичних сил та їх політичної волі і вміння.

Виокремлено такі вузлові умови модернізації публічної адміністрації:

-правові (оскільки публічна адміністрація діє на основі норм права, її модернізація вимагає відповідної зміни правових норм, які мусять відображати потребу суспільства у високій якості, прозорості й стабільності в роботі публічної адміністрації. Водночас, слід звернути увагу на те, що недосконалість права не звільняє чиновників та громадян від його виконання);

- інституційні (важливе значення для модернізації публічної адміністрації має наявність стратегічно-координаційного органу, відповідального за досягнення поставлених завдань);

-суспільні (модернізація управління вимагає певної критичної маси громадської підтримки таких дій);

- кадрові (модернізація публічної адміністрації вимагає посиленої уваги до управління людськими ресурсами);

- технологічні (зміни вимагають нових механізмів та інструментів управління, особливо тих, що стосуються управління людськими ресурсами та фінансами)

10. Найважливішим висновком дисертаційного дослідження є переконання у можливості й необхідності модернізації публічної адміністрації України на базі принципів європейського адміністративного простору. Це повинно бути спільним завданням громадянського суспільства та політичної влади. Реформи мають ініціюватися та здійснюватися централізовано, але впровадження сучасних технологій управління може проводитися і на регіональному та місцевому рівні, що підтверджено як зарубіжною, так і вітчизняною практикою, в тому числі й на базі наших пропозицій.

11. Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підставу запропонувати рекомендації для органів влади України, як на центральному, так і на регіональному рівнях. Адаптація до стандартів Європейського Союзу вимагає комплексного підходу, головними складовими якого є:

         - удосконалення нормативно-правової бази, в першу чергу через прийняття уже підготовлених проектів Законів УкраїниПро державну службу (нова редакція),Про Президента України,“Про відкритість і прозорість діяльності органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування”, “Про громадський контроль”, “Про захист персональних даних”, прийняття Кодексу доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави тощо.

- організаційне, фінансове та кадрове забезпечення євроінтеграційних проектів, підготовка фахівців з європейської інтеграції;

- підтримка впровадження в органах влади системи управління якістю;

-належне фінансування органів влади, забезпечення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці;

- проведення адміністративно-територіальної реформи.

12. Перспективи подальшого дослідження проблематики модернізації публічної адміністрації у посткомуністичних країнах пов’язані із поглибленим вивченням цієї проблеми на базі окремих держав та концептуальним аналізом складових цього складного феномену.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Індивідуальні

1. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти.-[монографія]/ М.І. Лахижа.- Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009.- 289 с. (Рецензія: Бурдяк В.І. Новий підхід до використання досвіду модернізації публічної адміністрації у постсоціалістичних країнах / В.І. Бурдяк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини.- вип.. 486-487.- Чернівці: Рута,  2009.- с. 241-243).

2. Лахижа М.І. Система управління якістю в органах влади (вітчизняний та зарубіжний досвід)/ М.І.Лахижа.-Полтава: РВВ ПУСКУ.-2008.-132 с.

Колективні

3. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин: Монографія / За заг. ред. Нижник Н.Р. та Олуйка В.М. –Видання 2-е, розширене та доповнене.-Черкаси.- Вид-во Чабаненко Ю.-2009.- 382 с. ( авторські:  С. 89-111).

4. Публічна влада та управління: принципи   механізми реалізації  : Монографія/ За заг ред. Нижник Н.Р./ - Чернівці : Технодрук, 2008. - 432с. (авторські -  С. 26-44).

5. Регіональні механізми інтеграції України до Європейського Союзу [монографія]/[О.Труш, В. Стрельцов, В. Шамраєва та ін.] за заг. ред.              О. Труша.-Х.: Вид-во ХарРІДУ НАДУ «Магістр», 2009.- 124 с. (авторські      С. 56-76).

6. Місцевий та регіональний розвиток в Україні. Досвід Полтавщини/          В.В. Зелюк, С.Б. Єгоричева, М.І. Лахижа та ін.-К.:-Міленіум.-2001.- 287 с. (авторські  розділи: С.50-85, С.170-202).

7. Зарубіжний досвід організації та роботи місцевої влади: монографія/      О.В. Власенко, П.В.Ворона, М. О. Пухтинський та ін./ За заг. ред. П. Ворони.- Полтава: ПолтНТУ, 2009.- 288 с. (авторські: С. 65-117).

8. Європейська інтеграція України і Полтавщина/ В.В. Зелюк,                     С.Б. Єгоричева, М.І. Лахижа та ін. -Полтава.-Техсервіс, 2006.-152 с. (авторські : редакція, С.6-55, С. 87-104)

9. Полтавщина: влада на історичних паралелях/ Бабенко Л.Л., Мокляк В.О., Лахижа М.І та ін.- Полтава: АСМІ..-2005, 392 с., іл. (авторські: вступ -  С. 7-16, розділ 8 - С. 247-290).

10. Полтавщина: історичний нарис/ Б.В. Год, В.В. Гришко, С.С. Бульба та ін..-Полтава: Дивосвіт, 2005.-592 с. + 48 с.вкл. (авторські:  С.380-425).

11. Історія села Круподеринці./ М.І. Лахижа, С.Б. Єгоричева, В.В. Ставнюк -Полтава: «АСМІ»,2008.-332 с., іл. (авторські : редакція, С. 6-127, С.243-301)

12. Полтава.Історичний нарис.-Полтава.-1999. (авторські С. 196-210 ).

Статті у наукових фахових виданнях

13. Лахижа М.І. Влада Полтавщини в роки незалежності: фактори впливу на процеси регіонального економічного розвитку./С.Б. Єгоричева,                М.І. Лахижа.// Актуальні проблеми внутрішньої політики.-2004.- №4, С.167-175 (авторські: С. 167-168, 170-175).

14.  Лахижа М.І. Досвід впровадження системи управління якістю в роботу органів влади Республіки Польща/ М.І.  Лахижа //Вісник НАДУ при Президентові України.-2008.- №2, С.166-177.

15. Лахижа М.І. Досвід модернізації органів державної влади в Республіці Казахстан /М.І. Лахижа.// Вісник державної служби України.-2007.- №1, С.27-35.

16.  Лахижа М.І. Забезпечення тендерної рівності в органах публічної влади Польщі / М.І. Лахижа //Теоретичні та прикладні питання державотворення. Електронне наукове фахове видання, 2008.- №2. Одеса.-Вид-во ОРІДУ НАДУ//

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html 17. Лахижа М. Зміни інститутів та механізмів управління у процесі адміністративно-територіальних реформ (приклад Полтавщини)/                   М. І.Лахижа \\ Вісник державної служби України.-2005. -  №3. - С.28-33.

18.Лахижа М.І. Етикет застосування державної та місцевої символіки (методичні матеріали)/ М.І. Лахижа//Актуальні проблеми внутрішньої політики.-К.-2004.- №2, С.96-99.

19.Лахижа М.І. Етичні основи діяльності публічної адміністрації в Польщі/ М.І. Лахижа, О.І. Черчатий // Державне будівництво, Електронний фаховий випуск наукових праць, 2007.- №1//http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_1_2007/index.html

20. Лахижа М.І.  Європеїзація публічної адміністрації: приклад Польщі/      М.І. Лахижа // Менеджер.Вісник Донецького державного університету управління, 2008.- №1, С. 85-89.

21. Лахижа М.І. Іноземний досвід впровадження системи управління якістю в роботу органів влади./ М.І. Лахижа// Вісник державної служби України.-2006.- №3- С.40-46.

22. Лахижа М.І. Історія цивільної служби в Польщі (витоки, становлення, розвиток) /М.І. Лахижа //Теорія та практика державного управління: Зб.наук.праць.-Вип.2 (21).-Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр».-2008.- С.39-44

23. Лахижа М.І. Методологічні та практичні проблеми розвитку публічної адміністрації в Україні/ М.І. Лахижа  // Університетські наукові записки.Часопис Хмельницького університету управління та права. Випуск 3/2008. Право-Економіка-Управління.-С.281-283.

24. Лахижа М.І. Модернізація міської адміністрації: досвід міста Дзержоньов (Республіка Польща)/ М.І. Лахижа //Актуальні проблеми державного управління.Збірник наукових праць ОРІДУ НАДУ Випуск 4(36).-Одеса: Видавництво ОРІДУ НАДУ.- С. 198-202.

25. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації на регіональному рівні/ М.І. Лахижа // Вісник державної служби України.-2009.- №2, С.47-51.

26. Лахижа М.І. Підготовка фахівців з європейської інтеграції: досвід Болгарії та Польщі/ М.І. Лахижа //Вісник державної служби України, 2008.- №3, С.52-56.

27. Лахижа М.І. Польський досвід реалізації конкурсів «Приязна адміністрація», «Сучасна адміністрація» та інших програм удосконалення діяльності органів влади / М.І. Лахижа //Збірник наукових праць Донецького університету управління. Т.VII серія «Державне управління» Випуск 67 «Державне управління соціально-економічними процесами в Україні».-Донецьк.- «ВІК», 2006.-295 с.,C.178-186.

28. Лахижа М.І. Поняття «публічна влада» та «публічна адміністрація» у законодавстві Республіки Польща / М.І. Лахижа // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. Випуск 2/2008, Право-Економіка-Управління.-С.256-260.

29. Лахижа М.І. Проблеми становлення територіального Управління державної служби України (на прикладі Полтавської області)/                      М.І. Лахижа, О.І. Черчатий.// Вісник державної служби України.-2006.- №1.- С.32-35.

30. Лахижа М.І. Реалізація на Полтавщині заходів до 70-річчя голодомору 1932-1933 років в Україні/ М.І. Лахижа, О.О.  Нестуля // Актуальні проблеми внутрішньої політики.-2004.- №1.- С. 119-124.

31. Лахижа М.І. Реалізація програми «Приязна адміністрація» та проведення конкурсів з метою вдосконалення діяльності органів влади: польський досвід / М.І. Лахижа, О.І. Черчатий // Вісник державної служби України.-2007.- №3. - С. 42-47.

32. Лахижа М.І.  Респонсивність як умова модернізації суспільства/             М.І. Лахижа // Теорія і практика державного управління.-Харків: 2009.- №1 (24).- С. 41-45.

33. Лахижа М.І. Роль владних органів у процесах регіонального розвитку ( на прикладі Полтавщини)/ М.І. Лахижа // Вісник державної служби України.-2004.- №3.- С. 20-27.

34. Лахижа М.Теоретичні основи та реалії реформування владних органів України / М.І. Лахижа //Вісник державної служби України.-2005. - №1. - С.9-12.

35. Лахижа М.І. Теоретичні та правові аспекти модернізації цивільної служби в Польщі/ М.І. Лахижа //Теорія та практика державного управління: Зб.наук.пр.- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008.-Вип.4 (23) -С. 45-52.

36.Лахижа М.І.  Умови та причини трансформації урядів у республіці Польща (1989-2008 роки)/ М.І. Лахижа // Вісник НАДУ при Президентові України.- 2009.- №1.- С. 16-24.

37. Лахижа М.І. Управління якістю в публічній адміністрації Польщі/           М.І. Лахижа //  Теоретичні та прикладні питання державотворення.Електронне наукове фахове видання.- 2008.- №3. Одеса:-Вид-во ОРІДУ НАДУ//http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html

Статті у зарубіжних виданнях

38.Лахижа Н.И. Посткоммунистическая модернизация/ Н.И.Лахижа //«Государственное управление. Электронный вестник» Вып.№20. Сентябрь 2009 г.- Режим доступу:http://e-journal.spa.msu.ru/images/File/2009/20/Lakhizha.pdf

39.Лахижа Н.И. Реформирование цивильной службы Республики Польша (1989-2008 гг.)/Н.И.Лахижа //Ярославский педагогический вестник. Серия «Гуманитарные науки» (теория и методика обучения, педагогика, психология, культурология,  филология, экономика, история): научный журнал.- Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 2009. - №1.- С.205-209   ( Электронный вариант:http://vestnik.yspu.yar.ru/?page=2009_1

40.Лахижа Н.И. Путь Демократической крестьянской партии Германии к оппозиции /Н.И.Лахижа // К истории борьбы за демократию и политические преобразования в странах Европы и России.- Караганда:-1990.-С.43-53.

41.Лахижа Н.И. Изучение и внедрение зарубежного опыта совершенствования деятельности органов власти/Н.И.Лахижа// Совершенствование стратегического планирования в системе государственного управления.  I Академический симпозиум. I том. - Астана: Академия государственного управления при Президенте Республики Казахстан, 2009.-С. 114-117.

42.Лахижа Н.И. Европейское административное пространство: проблемы идентификации/Н.И.Лахижа// Государственное управление вXXI  веке: традиции и инновации: 7-я международная конференция факультета государственного управления МГУ им. М.В.Ломоносова; 27-29 мая      2009 г.: Материалы конференции: В 3-х ч.: Ч.3/ Отв. ред. Мысляева И.Н.-М.: МАКС Пресс, 2009.- С. 245-253.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій

43.Лахижа М.І. Адаптація державної служби України до стандартів ЄС: регіональні аспекти/ М.І. Лахижа// Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції.Матеріали науково-практичної конференції (17 грудня 2009 р., м. Дніпропетровськ).-Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ.- 2009.- С.22-24.

44. Лахижа М.І. Болгарський досвід удосконалення діяльності органів влади / М.І. Лахижа// Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні.Матеріали науково-практичних конференцій 28 листопада та 21 грудня 2006 р.- Харків.-Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр».-2007.-С.125-131.

45. Лахижа М.І. Вивчення європейського досвіду управління та впровадження його в діяльність органів влади України/ М.І. Лахижа //Актуальні питання всесвітньої історії та методика їх викладання.Матеріали доповідей і повідомлень Третього Всеукраїнського семінару (23-24 березня 2006 року).-Полтава:АСМІ.-2006.- С.264-278.

46.Лахижа М.І. Використання вітчизняного і зарубіжного досвіду під час впровадження системи управління якістю в роботу державної служби Полтавської області/ М.І. Лахижа, О.І. Черчатий// Світ якості України.-2006.- №1-2.- С.31-34.

47. Лахижа М.І. Внутрішній компроміс як неодмінна умова євроінтеграції України: історичні аспекти та сучасність/ М.І. Лахижа //Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Україна європейська: сучасні тенденції та перспективи» (18 квітня 2008 року). Чернігів:Європейський університет.-2008.- С. 66-68.

48.Лахижа М.І. Вплив вступу до ЄС на підготовку фахівців для публічної адміністрації країн Центральної та Східної Європи / М.І. Лахижа // Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання.Матеріали міжнародного науково-практичного семінару. 1-4 липня 2008 року.-Одеса:ОРІДУ НАДУ, 2008.- С.33-36.

49. Лахижа М.І. Вузлові напрями, методи та форми вивчення і впровадження іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади/ М.І. Лахижа //Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.-Полтава.-РВЦ ПУСКУ.-2006.-С.11-17.

50.Лахижа М.І. Вузлові проблеми використання в Україні досвіду європейської соціал-демократії/ М.І. Лахижа// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія.-2004, №63-65.-С.151-153.

51. Лахижа М.І. Вузлові проблеми діяльності органів влади у запровадженні європейських підходів до регіонального розвитку/ М.І. Лахижа //Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція. Матеріали ХУ міжнародної науково-практичної конференції. 11-12 травня 2006 року, Ч.1,-Чернівці:- 2006 р.- С. 320-325.

52. Лахижа М.І. Демократична селянська партія Німеччини: складний шлях становлення, пошуків, помилок/ М.І. Лахижа, Б.В. Год //Історична пам’ять.-2002.- №1-2, С. 134-140.

53.Лахижа М.І. Дилема «Схід» - «Захід»: місце України/ М.І. Лахижа  // Державне управління та місцеве самоврядування: тезиIX Міжнар.Наук. Конгресу, 26-27 березня 2009 р.- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009.-С. 149-150.

54. Лахижа М.І. До проблеми оптимізації взаємовідносин між суб”єктами політичного процесу/ М.І. Лахижа, Н.К. Кочерга \\ Модернізація політичних інститутів та оптимізація взаємовідносин між суб”єктами політичного процесу. Політичні партії і вибори 2002 р.- Донецьк:-2001.-С.65-71 (авторські: с.65-69).

55. Лахижа М.І. Дотримання та захист прав і свобод людини у Полтавській області: суспільно-політичні аспекти / М.І.Лахижа// П’ята Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. –Полтава:-2003.- С.164-172.

56. Лахижа М.І. Зарубіжний досвід професіоналізації публічної служби та шляхи його використання в Україні / М.І. Лахижа// Професійно-творча самореалізація державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування як провідний чинник підвищення ефективності місцевого управління. Матеріали науково-практичної конференції (12 квітня 2007 р.).-Суми: 2007.- С.19-24.

57. Лахижа М.І. Інтегрована система управління у міській адміністрації (досвід Польщі)/ М.І. Лахижа// Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації. Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 31 жовтня 2008 року//Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008.-С.382-383.

58. Лахижа М.І. Концепція обласної Програми «Сучасна адміністрація» (модернізація органів влади з урахуванням європейського досвіду»/       М.І. Лахижа, О.І. Черчатий //Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики. Матеріали науково-практичної конференції 2-3 жовтня 2008 року.- Луцьк: СПД Гадяк Ж.В., 2008.-С.73-75.

59. Лахижа М.І. Методика вивчення та застосування органами влади європейського досвіду гендерних перетворень/ М.І. Лахижа, О.І. Черчатий // Впровадження гендерних підходів у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Матеріали науково-практичної конференції (5 березня 2007 року.- Полтава:-2007. -С.70-76.

60. Лахижа М.І. Методологічні аспекти модернізації публічного управління/ М.І. Лахижа, О.І. Черчатий//Методологія та практика менеджменту на порозі ХХ1 століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти// МатеріалиIV Міжнародної науково-практичної конференції 15-16 травня 2008 року. ЧастинаII.-Полтава: РВВ ПУСКУ.-2008.-С.280-282.

61. Лахижа М.І. Методологічні основи  та практика модернізації органів влади в Україні: від  Кирило-мефодіївців до сучасності / М.І. Лахижа //Кирило-мефодіївське товариство: історичний аспект діяльності, зв’язок із сучасністю. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції. –Полтава:-2007.-С.4-8.

62. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації в Україні на базі європейського досвіду: етичні та кадрові аспекти/ М.І. Лахижа //Матеріали міжнародної  науково-практичної конференції»Економічна безпека країни: проблеми теорії та практики в умовах  трансформації форми влади». 24-25 квітня 2007 р., ч.2.-Полтава: ПУСКУ, 2007.- С. 6-12.

63. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації України на базі принципів європейського адміністративного простору/ М.І. Лахижа // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади. МатеріалиIV Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю. 24 листопада 2009 року. Частина 1.-Полтава: ПолтНТУ, 2009.- С.66-70.

64. Лахижа М.І. Обласна програма «Сучасна адміністрація» (модернізація органів влади з урахуванням європейського досвіду)/ М.І. Лахижа //Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади. МатеріалиIII Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю. Частина 1. –Полтава: - РВВ ПУСКУ.- 2009.-С.38-41.

65. Лахижа М.І. Особливості методичної і теоретичної підготовки держслужбовців з питань європейської інтеграції / М.І. Лахижа// Гармонізація вищої освіти України в умовах європейської інтеграції. Матеріали ХХХ1 науково-методичної конференції. 30-31 березня 2006 р.-Полтава:-РВЦ ПУСКУ.– С.88-90.

66. Лахижа М.І. Політичне та релігійне життя Полтавщини у 1996 році – на початку ХХ1 століття/ М.І. Лахижа //Полтавщина: історичні шляхи та перспективи розвитку.-Полтава:-2007.-С.37-41.

67.  Лахижа М.І. Польський досвід впровадження системи управління якістю в роботу органів влади / М.І. Лахижа // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади.Матеріали П Всеукраїнської науково-практичної конференції. 4 грудня 2007 року.-Полтава:-РВВ ПУСКУ.- 2008.-С.29-34.

68. Лахижа М.І. Польський досвід реформування діяльності публічної адміністрації на основі принципів європейського адміністративного простору/М.І. Лахижа // Актуальні питання всесвітньої історії та методика їх викладання.Матеріали доповідей і повідомлень Третього Всеукраїнського семінару (27-28 березня 2007 року).-Полтава:АСМІ.-2007.-С. 276-287.

69. Лахижа М.І. Проблеми модернізації публічної адміністрації у дослідженнях Інституту політичних наук Варшавського університету/    М.І. Лахижа // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України.Матеріали 6-ї регіональної науково-практичної конференції (14 травня 2009 р.., м. Дніпропетровськ).-Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ.- 2009.- С. 65-67.

70. Лахижа М.І. Проблеми підготовки фахівців у сфері європейської інтеграції: зарубіжний досвід/ М.І. Лахижа // Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір. МатеріалиV міжнародної науково-практичної конференції. 21 травня 2008 року.-Полтава:-РВВ ПУСКУ.-2008.-С.76-79.

71. Лахижа М.І. Релігія та церква в полтавському селі ХVII-ХХ століттях/М.І.Лахижа// 2000-ліття християнства і шкільна історична освіта. Матеріали міської науково-практичної конференції.-Полтава.-2000.- С.62-68.

72. Лахижа М.І. Розвиток спроможності державної служби у сфері європейської інтеграції (освітні аспекти)/ М.І. Лахижа//МатеріалиII Міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток європейських студій в Україні. Проблеми та перспективи.-20-21 квітня 2006 р.-Донецьк:-2006.-С.61-63.

73. Лахижа М.І. Соборність України: методологічний та виховний аспекти./ М.І. Лахижа. // Соборність України: історія і сучасність.-Полтава:-2005.- С.8-15.

74. Лахижа М.І. Трансформація публічної адміністрації постсоціалістичних країн на шляху до Європейського Союзу: досвід для України /                      М.І. Лахижа//Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі. Матеріали міжнародної конференції. 18-19 квітня 2008 року.-Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008.-С.155-156.

75. Лахижа М. Україна й світ: історія і сучасність / М.І. Лахижа // Актуальні питання всесвітньої історії і методика їх викладання: матеріали доповідей і повідомлень Всеукраїнського наук.-практ. сем., 6-7 жовтня 2004 р.- Полтава:- АСМІ, 2004.- С. 231-244.

76. Лахижа М. Управління сільськими територіями на Полтавщині: історія і сучасність / М. Лахижа. //Історична пам’ять.-Полтава:-2001.-№1-2. - С.45-60.

77. Лахижа М.І. Шляхи удосконалення взаємодії держави та громадянського суспільства: іноземний досвід / М.І. Лахижа //Громадянське суспільство в Україні: проблеми формування та перспективи розвитку.Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 23-24 травня 2008 року.-Полтава: РВВ ПУСКУ.-2008.-С.59-62.

78. Лахижа М.І. Теоретичні аспекти модернізації публічної адміністрації: досвід Республіки Польща для України / М.І. Лахижа // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: Зб.наук.пр./ За заг.ред. В.М.Олуйка.- Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008,- ч.2.-  С.337-341.

79. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації Республіки Польща: аналіз джерел та літератури/ М.І. Лахижа// Публічне управління: теорія та практика. Збірник наукових праць.-Вип.1. –Харків:- 2010.- №1.- С.23-28.

АНОТАЦІЇ

Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації в Україні в умовах євроінтеграції: теоретичні та практичні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління.- Інститут законодавства Верховної Ради України.- Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем модернізації публічної адміністрації у посткомуністичних державах на базі принципів європейського адміністративного простору.  Проаналізовано та систематизовано оригінальні джерела й наукові публікації з проблеми модернізації публічної адміністрації в країнах Центральної і Східної Європи.

Зроблено висновок про необхідність синтезу методологій дослідження проблем публічного управління на основі політичного реалізму та розгляду процесу в динаміці. Проаналізовано джерела й літературу та ступінь наукової розробки проблеми.

Розкрито зміст посткомуністичної трансформації, визначено вузлові поняття та фактори перетворень. Удосконалено категорійний апарат дослідження, шляхом аналізу основних понять у їх динаміці та виявлення специфіки вживання у окремих країнах.

Визначено спільні риси й особливості посткомуністичної трансформації та модернізації публічної адміністрації, виділено вузлові принципи європейського адміністративного простору як основи для модернізації публічної адміністрації. Систематизовано функції, принципи, форми і методи діяльності публічної адміністрації та сучасні технології управління.

Проаналізовано закономірності й особливості розвитку цивільної служби у посткомуністичних державах. Виявлено позитивний досвід та недоліки у модернізації. Розкрито роль та завдання цивільної служби на етапі перетворень.

Внесено пропозиції щодо модернізації публічної адміністрації України. Увагу акцентовано на необхідності удосконалення нормативно-правової бази з урахуванням принципів європейського адміністративного простору, удосконалення кадрового забезпечення, збільшення уваги до етики публічної служби та покращення її матеріального і фінансового забезпечення, що є неодмінною умовою конкурентоспроможності публічного сектора на ринку праці.

Ключові слова: публічна адміністрація, модернізація, посткомуністична трансформація, європейський адміністративний простір, принципи діяльності публічної адміністрації, функції, форми, методи та механізми дії органів влади, ресурси, сучасні технології, система управління якістю, цивільна служба, державна служба, кадрове забезпечення, етика.

Лахижа Н.И. Модернизация публичной администрации в Украине в условиях евроинтеграции: теоретические и практические аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного  управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления.- Институт законодательства Верховной Рады Украины.- Киев, 2010.

Диссертация посвячена комплексному исследованию проблем модернизации публичной администрации в посткоммунистичесих странах на основе принципов европейского административного пространства.

Проанализированы особенности методологи изучения феномена модернизации публичной администрации. Сделан вывод о необходимости синтеза методологий на основе политического реализма и рассмотрения процесса в динамике. Теория государственного управления должна концентрироваться на выявлении и определении трансформационных преобразований в сфере государственно-управленческой деятельности, следствием которых является создание современной публичной администрации, а также на определении ее характерних признаков.

Основой диссертационного исследования стали правовые акты и другие документы Европейского Союза, международных организаций, конституции, законы и другие нормативно-правовые акты посткоммунистических государств, а также электронные ресурсы органов власти и неправительственных организаций этих стран. Обобщены и систематизированы современные отечественные и зарубежные исследования проблемы  модернизации публичной администрации.

Рассматривая публичную администрацию как ключевую часть целостной общественной системы, которая акумулирует положительные черты и недостатки общества, автор исследует ее модернизацию в неразрывной связи с трансформацией общества, учитывая глобализационное и цивилизационное влияние.

Исследуя модернизационные теории, автор концентрирует внимание на систематизазии определений посткоммунистической трансформации, обосновыет мнение о положительном значении метафор для понимания сущности процесса и предлагает использовать понятие «модернизация на опережение», которое предполагает модернизацию с учетом перпективы.

Раскрыто диалектику общего и особенного в посткоммунистических трансформациях. Проанализировано взаимосвязь понятийтрансформация“,“переход”, “модернизация”, “вестернизация“, “европеизация“,  “реструктуризация“,  “реконструкция “ и особенности их использования в посткоммунистических странах. Рассматривая модернизацию как развитие и движение к центру современного мирового сообщества, автор подчеркивает важность для посткоммунистических стран европеизации и критического использования лучшего мирового опыта. Выделены внешние и внутренние факторы модернизации, которые автор предлагает рассматривать в комплексе, учитывая их как положительное, так и отрицательное влияние.

Проанализировано становление европейского административного пространства и его влияние на модернизацию публичной администрации в посткоммунистических странах, главными механизмами которой автор считает разработку нормативной базы, создание и развитие институций, обеспечение реализации принципов субсидиарности, децентрализации, респонсивности, эффективности, развития человеческих ресурсов, обеспечения необходимыми материальными и финасовыми ресурсами.

Раскрыто понятие “публичная администрация”, а также ее функции, принципы, формы и методы деятельности. Внимательно исследована практика деятельности и развития публичной администрации в посткоммунистических странах, особенности внедрения современных технологий, решения этических и кадрових проблем. Исследовано развитие цивильной службы и ее роль в посткоммунистической трансформации общества. Проанализированы закономерности и особенности развития,  положительный опыт и недостатки в модернизации

Внесены предложения по модернизации публичной администрации Украины. Внимание акцентировано на необходимости усовершенствования нормативно-правовой базы с учетом принципов европейского административного пространства, совершенствования кадрового состава органов власти, улучшения материального и финасового обеспечения, что является непременным условием конкурентности публичного сектора на рынке труда.

Ключевые слова: публичная администрация, модернизация, посткоммунистическая трансформация, европейское административное пространство, принципы деятельности, функции, формы и методы, механизмы деятельности органов власти, ресурсы, современные технологии, система управления качеством, цивильная служба, государственная служба, кадровое обеспечение, этика.

Lahyzha M.I.Public administration modernization in Ukraine in the conditions of European integration: theoretical and practical aspects. - Manuscript.

Thesis forthe Doctor of Public Administration degree, speciality 25.00.01 - Theory and History of Public Administration - Institute of Legislation within Verkhovna Rada of Ukraine . – Kyiv, 2010.

The thesis provides complex research of the problems of public administration modernization in post-communist countries based on the principles of European administrative space.

The conclusion is made about the need for methodologies synthesis based on political realism and process consideration in the dynamics. Information sources,literature and degree of problem scientific development are analysed.

The content of the post-communist transformation is explored, key concepts and transformation factors are defined. The scientific definitions were improved by analyzing the basic concepts in their dynamics and identification of their use specificities in certain countries.

General post-communist transformation and public administration modernization features and peculiarities are defined, key European administrative space principles are highlighted as a basis for the modernization of public administration. Functions, principles, forms and methods of public administration activity and modern management technologies are systematized.

The regularities and peculiarities of civil service in post-communist states are analyzed. Positive experience and shortcomings of its modernization are discovered. The role and tasks of the civil service at the stage of transformations are revealed.

Proposals on the modernization of public administration in Ukraine are offered. The necessity of normative legal base improvement taking into account principles of European administrative space, human resources improving, increased attention to the ethics of public service and improvement of its material and financial support, that is essential to public sector competitiveness on the labour-market, isspecificated.

Keywords: public administration, modernization, post-communist transformation, European administrative space, public administration activity principles, government bodies forms, methods and mechanisms of action, resources, modern technologies, quality management system, civil service, state service, peopleware, ethics.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

2. Реферат Теоретичні та методологічні аспекти виведення першої м’ясної породи в УРСР

3. Реферат ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ БАНКІВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇН-РЕЦИПІЄНТІВ

4. Реферат ПОЖЕЖНА ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ,ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК: РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

5. Реферат СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ СВИНЕЙ В УКРАЇНІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

6. Реферат ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА

7. Реферат ПРОБЛЕМИ НЕГАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВПЛИВІВ НА ДИТИНУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ

8. Реферат Аналіз діяльності транснаціональних корпорацій в Україні та визначення їхнього впливу на розвиток вітчизняної економіки в сучасних умовах

9. Реферат Модернізація АБЗ

10. Реферат Модернізація РП-10 кВ РТП-35-10кВ на основі мікропроцесорного захисту