Новости

Причини виникнення неврозів у дітей. Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей

Работа добавлена:






Причини виникнення неврозів у дітей. Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей на http://mirrorref.ru

ОСНОВИ ПАТОПСИХОЛОГІЇ І ПСИХОТЕРАПІЇ

Тема 5. Причини виникнення неврозів у дітей. Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей.

План:

1.Дитяча нервовість, її причини та наслідки

2.Класифікація аномалій психічного розвитку дитини

3.Причини виникнення неврозів у дітей

4.Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей

1.Дитяча нервовість, її причини та наслідки

      Захаров А.І. так класифікує нервові порушення у дітей:

      1.Мінімальна мозкова недостатність.

      2.Невропатія.       3.Невротичні реакції, неврози, психосоматичні захворювання.

      4.Органічні порушення нервової системи.

      5.Психічний недорозвиток, розумова відсталість.

      6.Психопатії (патологічний характер), патохарактерологічний розвиток.

      7.Психічні захворювання.

      Отже, нервово-психічні порушення у дітей, які позначаються скорочено як нервові порушення, як дитяча нервовість, містять різноманітний спектр своїх проявів. Причин дитячої нервовості багато: одна дитина такою народжується, інша стає в результаті неправильного виховання.

      До біологічних причин відносять: інфекційні впливи на плід в період вагітності матері, травматизація та інфікування при пологах, в перші 2 роки життя, коли мозок дитини особливо незрілий та ранимий.

      Соціальними причинами дитячої нервовості є:

      · неприйняття дитини в сім’ї (наприклад, відсутність батька, зловживання алкоголем тощо);

      · неприйняття дитини ровесниками;

      · надмірна турбота, опіка з боку батьків;

      · наявність психічного чи фізичного дефекту у дитини;

      · часті хронічні захворювання, соматична ослабленість дитини.

      Найчастіше біологічні і соціальні причини тісно пов’язані між собою, інколи їх важко розділити.

      Такі рухові та соматичні розлади у дітей як онанізм, смоктання пальця, гризіння нігтів часто є поганою звичкою, яка сформувалася у дитини. Коли вони стають тривалими, важко піддаються корекції, дитина їх погано контролює, соромиться, тоді ці звички є вираженням дитячої нервовості. Потребують від психолога ґрунтовного дослідження, тривалої корекції у співпраці зі спеціалістами дитячої невропатології, психоневрології.

 2.Класифікація аномалій психічного розвитку дитини

      Невроз (М’ясищев Л.І.) – це хвороба розвитку особистості, коли людина непродуктивно розв’язує суперечності між своїми потребами і значимими сторонами дійсності. Для З.Фрейда невроз – це матеріалізація витіснених у безсвідоме сексуальних і агресивних потягів особистості. Біхевіористи визначають невроз як навичку непристосувальної поведінки, набуту шляхом неправильного научіння.

      Невроз – це психогенний, нервово-психічний розлад, який виникає в результаті порушень сфери особливо значимих відношень людини. Він характеризується зворотністю патологічних розладів, оскільки прояви неврозу пов’язані з психотравмуючою ситуацією і переживаннями особистості. При неврозі лише окрема сфера відношень особистості стає неадекватною (наприклад, страх відкритого простору), зберігається критичність по відношенню до свого захворювання. Суттєву роль у виникненні неврозу відіграє фактор нервово-психічного перенапруження, він ніби “запускає” захворювання. Але спричинюють загалом це психогенне захворювання біологічні, психологічні, соціальні механізми. Тобто невроз зумовлюється складними взаємовідносинами багатьох передумов, які є результатом всього життя людини, історії формування її особистості.

      До факторів біологічної природи при неврозі можна віднести, наприклад, наявність у дитини невропатії (нервово-соматичної ослабленості), фактор статі (серед хворих на невроз більша кількість осіб жіночої статі, оскільки вони більш емоційні і схильні до ендокринних змін).

      Для ілюстрування факторів психологічної природи при неврозі можна навести приклади формування невротичного характеру у дитини. Якщо у характері переважають егоїстичність, несамостійність, навіюваність, інфантильність, то така дитина на шляху до істеричного неврозу. Якщо ж у характері переважають пасивність, нерішучість, замкнутість, страх перед труднощами – це “слабка” дитина, у якої шлях у неврастенію.

      Соціальними чинниками у формуванні неврозу у дітей є, наприклад, характерологічні “зсуви” у батьків: відсутність відкритості, безпосередньості, проблеми в сфері сексуального життя, дратівливі, неспокійні, також мають різні соматичні хронічні захворювання. Стосунки у сім’ї по типу ізоляції, конфлікту, суперництва.

Патогенез неврозу у дітей

Схильність (конституційний фактор)

Особливості розвитку особистості

Психічне травмування (гостра або хронічна психічна травма)

Критичне нарощення напруги

Місце найменшого опору організму (наприклад, рухова сфера – заїкання, емоційна – нав’язливий страх)

Клініка неврозу

3.Причини виникненняневрозів у дітей

      Невроз, як серйозне захворювання проявляється у формі таких синдромів:

      1) астенічний (виснаження нервової системи), який найчастіше зустрічається при неврастенії;

      2) обсесивний (феномен нав’язливості);

      3) фобічний (страхи, опасіння, тривоги, немотивованого характеру);

      4) іпохондричний (неадекватне відношення до свого здоров’я);

      5) депресивний (емоційні розлади, пов’язані з конфліктною ситуацією).

      Існує багато класифікацій видів неврозу. Найбільш поширеною у вітчизняній науці є поділ неврозу на такі види:

      - неврастенію;

      - невроз нав’язливих станів;

      - істеричний невроз;

      - невроз страху.

      Дана класифікація грунтується на переважанні певного синдрому і психологічній структурі внутрішнього конфлікту.

      При неврастенії внутрішній конфлікт виникає, тому що потреби (зазвичай, зі сторони батьків) не відповідають можливостям дитини. Дитина не може ствердитися в якихось важливих для себе сферах. Це конфлікт самоствердження.

      При неврозі страху внутрішній конфлікт полягає у нездатності захистити себе, зберегти своє “я” від внутрішніх, зовнішніх загроз, при зустрічах з реальною або надуманою небезпекою. Це конфлікт самовизначення.

      Невроз нав’язливих станів детермінований моральним конфліктом – наявністю несумісних бажань, почуттів у психіці людини, наприклад, між почуттями обов’зку і коханням, між сексуальним потягом і соціальними заборонами тощо. Це конфлікт між емоційними і раціональними компонентами психіки.

      При істеричному неврозі наявний конфлікт між суб’єктивно завищеними бажаннями і можливостями їх реального задоволення.

      У порівнянні з іншими областями медичної практики в області неврозів застосування методів психологічного дослідження найбільш актуальне, дозволяє глибоко проаналізувати особливості особистості хворого. Карвасарський Б.Д. пропонує, насамперед, використовувати проективні методики (методика незавершених речень, ТАТ, методика Розенцвейга, MMPI тощо). Питальники менш результативні, оскільки хворі описують не те, що є насправді, а той образ, що є для них позитивним.

      Отже, задачі психологічного обстеження при неврозі:

      1) вивчення системи життєвих стосунків особистості;

      2) виявлення психотравмуючих переживань, суті невротичного конфлікту;

      3) характеристика пізнавальних психічних процесів.

 4.Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей

      Терміном дизонтогенез позначають різні форми порушень онтогенезу, але обмежений тими термінами розвитку, коли морфологічні системи організму ще не визріли. У вітчизняній дефектології використовується термін “аномалії розвитку”.

      Причини дизонтогенезу різноманітні, внесок у їх дослідження зробили і генетики, біохіміки, ембріологи, нейрофізіологи тощо.

      Загалом, закономірності аномалій розвитку психіки, окрім дитячої патопсихології, вивчають дефектологія (акцент робиться на розробку систем навчання і виховання аномальних дітей), дитяча психіатрія (досліджує симптоматику хвороби, зумовлену аномальним розвитком).

      Хвороба, як порушення, насамперед, біологічної лінії розвитку, згодом створює перешкоди для соціально-психологічного розвитку дитини – засвоєння нею знань, формування особистості.

      Патопсихологічними параметрами для визначення характеру психічного дизонтогенезу є:

      1) функціональна локалізація порушення у морфофункціональній організації мозку;

      2) часові параметри у виникненні дизонтогенезу;

      3) інтенсивність пошкодження;

      4) первинність, вторинність порушення.

      Для організації ефективної корекції порушень психічного розвитку задачами патопсихологічної діагностики є:

      - вивчення симптомів захворювання і механізмів їх виникнення;

      - віднесення даного захворювання до певного типу дизонтогенезу.

      Класифікація типів дизонтогенезу грунтується на виділенні тієї області психіки, в якій вперше виникли аномальні явища.

      Сухарєва Т.Є. виділяє такі типи дизонтогенезу:

      - затриманий психічний розвиток;

      - викривлений;

      - пошкоджений.

      Л. Каннер:

      - психічний недорозвиток;

      - викривлений психічний розвиток.

      Лебединський В.В. виділяє такі варіанти психічного дизонтогенезу:

      - недорозвиток;

      - затриманий психічний розвиток;

      - пошкоджений психічний розвиток;

      - дефицітарний психічний розвиток;

      - викривлений психічний розвиток;

      - дизгармонійний психічний розвиток.

      Як зазначає Лебединський В.В., при одному і тому ж захворюванні можуть співіснувати різні варіанти дизонтогенезу. Тому запропоновані варіанти психічного дизонтогенезу пропонує розглядати не як самостійні утворення, а як синдроми аномального розвитку, які часто поєднуються між собою при переважанні якогось одного.

      Отже, психологічний аналіз аномального розвитку дитини включає такі етапи:

      1) систематизація психологічних даних про стан дитини в момент дослідження (первинний, вторинний дефект, збережені функції);

      2) кваліфікація динаміки психічного дизонтогенезу;

      3) кваліфікація психічного онтогенезу дитини до початку появи відхилень у розвитку;

      4) аналіз психологічних особливостей членів сім’ї для виявлення ролі спадкових передумов хвороби та інших несприятливих фактів середовища;

      5) формулювання діагнозу типу психічного дизонтогенезу;

      6) підбір методів психолого-педагогічної корекції, профілактика вторинних розладів.

Причини виникнення неврозів у дітей. Види неврозів та неврозоподібних розладів у дітей на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин батьків та дітей

2. Реферат Завдання, види роботи патопсихолога. Патопсихологічне обстеження порушень психіки дітей та підлітків. Патопсихологічна характеристика психічних процесів

3. Реферат Землетруси та причини їх виникнення

4. Реферат Дифтерія у дітей

5. Реферат Методи психотерапії для дітей з ТПМ

6. Реферат Циклічність як форма руху національної економіки. Види циклів та основні причини економічних коливань

7. Реферат Виховання у дітей культури поведінки

8. Реферат Перевезення організованих груп дітей

9. Реферат Права та обовязки дітей і батьків

10. Реферат Іграшка, історія її виникнення. Види іграшок та їх характеристика