Новости

Бюджетно-податкова політика держави та її роль у фінансових відносинах макрорівня

Работа добавлена:






Бюджетно-податкова політика держави та її роль у фінансових відносинах макрорівня на http://mirrorref.ru

Лекція 4. Бюджетно-податкова політика держави та її роль у фінансових відносинах макрорівня

Методи планування показників бюджету

План:

  1. Бюджетне планування: поняття та форми
  2. Організація бюджетного планування в Україні
  3. Методи бюджетного планування
  4. Інструментарій середньо – та довгострокового прогнозування соціально-економічного розвитку
  5. Середньостроковий макропрогноз України
  6. Кошторисне планування
  7. Порядок складання та розгляду кошторисів

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/404-2014-п

  1. Бюджетне планування: поняття та форми

Бюджетне планування є складової системи загальнодержавного прогнозування і планування.Основою бюджетного планування слугує розроблена і схвалена Державна програма економічного і соціального розвитку України. Тому бюджетне планування ґрунтується на принципах, методах та завданнях загальнодержавного макроекономічного планування а також спирається напринципи побудови бюджетної системи. Загальні засади бюджетного планування визначаються Конституцією України та Бюджетним кодексом.

Бюджетне плануваня – це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів на таких стадіях бюджетного процесу, як складання, розгляд і затвердження бюджетів для визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання бюджетних ресурсів держави з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку суспільства.

Бюджетне планування виконує такі завдання:

  • Стратегічні:
    1. забезпечення збалансованості фінансових ресурсів держави, які акумулюються через бюджет із метою найоптимальнішого поєднання можливих доходів держави та фінансування за їх рахунок необхідних витрат та виконання завдань, що стоять перед державою.
    2. визначення реальних джерел доходів бюджету виходячи із фіскальних цілей Уряду.
    3. визначення пріоритетів у видатковій політиці бюджету, враховуючи цілі, встановлені основними програмними документами Уряду, у тому числі затвердженими державними програмами розвитку певної галузі економіки, регіону тощо на основі яких формуються бюджети усіх рівнів.
    4. здійснення ефективного управління державним боргом, своєчасне виконання державою своїх зобов`язень та залучення запозичень з оптимальними умовами їх подальшого обслуговування та погашення.
    5. установлення середньострокових фіскальних та бюджетних цілей з метою досягнення ефективності бюджетної політики та передбачуваності соціально-економічних наслідків її проведення.
    6. забезпечення реалізації єдиної фінансової політики на всіх рівнях державної влади, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.
      • Тактичні:
        1. визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету;визначення обсягу валового внутрішнього продукту та національного доходу на плановий рік.
        2. визначення обсягу доходів за окремими джерелами і загального обсягу доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;визначення частини, яку передбачається мобілізувати податковим методом, а яку неподатковим
        3. оптимізація структури витрат бюджету: визначення видатків бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації і загального обсягу видатків з врахуванням економного, ефективного і раціонального використання бюджетних коштів.
        4. досягнення збалансованості між доходами і витратами: раціональний розподіл доходів і видатків бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування всіх бюджетів нижчого рівня.
        5. визначення оптимальної величини бюджетного фонду держави: відповідно до функцій, що бере на себе держава, визначення співвідношень між обсягами ресурсів, що залишатимуться у розпорядженні юридичних і фізичних осіб, та централізуються державою.
        6. утворення державних матеріальних та бюджетних резервів.

  1. Організація бюджетного планування в Україні

Бюджетне планування здійснюється на перших трьох стадіях бюджетного процесу, а саме: порядок складання проекту бюджету, розгляду та його затвердження. Кожен етап бюджетного процесу має свої особливості, які характеризуються переліком органів, залучених до нього, та їх функціями.

Розробка бюджету базується наосновних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України, до яких належать:обсяг валового внутрішнього продукту і національного доходу;показники зведеного балансу фінансових ресурсів;показники балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану; індекси змін оптових і роздрібних цін порівняно з попереднім роком;обсяг прибутку в цілому та в розрізі адміністративно-територіальних утворень;показники по фонду оплати праці;потреби у бюджетних асигнуваннях, пов’язаних з здійсненням державного регулювання цін на товари і послуги.

Стадії бюджетного планування

Виконавці

Контрольні терміни

1. Проект основних засад грошово-кредитної політики

НБУ

до 1 квітня

2. Розроблення основних макроекономічних показників розвитку України

Прогнозні показники економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць

Міністерство економічного розвитку та торгівлі

Місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі органи

до 15 травня

3. Декларація про основні напрями бюджетної політики.

Містить пропозиції КМУ щодо основним макроекономічних показників, міжбюджетних трансфертів та показників витратної державного бюджету.

Кабінет Міністрів

За 4 робочих дні до парламентських слухань

4. Парламентські слухання щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики

Прем’єр-міністр або міністр фінансів

до 1 червня

5. Постанова Верховної Ради щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики

Верховна Рада

6. Розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів

Головні розпорядники бюджетних коштів

Установлює Міністерство фінансів

7. Інструктивні листи про особливості складання розрахунків до проектів бюджету на наступний бюджетний рік

Міністерство фінансів Місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі органи

червень

8. Розрахунки для обґрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходв, розмірів дотацій.

Дані про зміни складу суб`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.

Місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі органи Міністерство фінансів

червень

9. Прогнозні показники попереднього проекту Зведеного та Державного бюджетів України.

Міністерство фінансів,

до 1 липня

10. Пропозиції і зауваження щодо проектованих показників Зведеного та Державного бюджетів України на плановий рік

Міністерство фінансів,

до 15 липня

11. Розгляд пропозицій і зауважень щодо проектованих показників Зведеного та Державного бюджетів України на плановий рік

Міністерство фінансів, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади

до 1 серпня

12. Проект державного бюджету України

Міністерство фінансів

1 вересня

13. Прийняття рішення про схвалення проекту бюджету і його подання на розгляд Верховній Раді

Разом з проектом Закону про Державний бюджет України, схваленим КМУ, подаються: Пояснювальна записка до проекту Закону про Держ.бюдж.; прогнозні показники зведеного бюджету України; тощо.

Кабінет Міністрів

до 15 вересня

14. Подання проекту закону про державний бюджет України Верховній Раді та його затвердження

Міністр фінансів

Кабінет міністрів

Голова Комітету ВР з питань бюджету Верховна Рада

вересень-грудень

  1. Методи бюджетного планування

У бюджетному плануванні застосовуються різні методи, узагальненим при цьому є балансовий метод. Розрахунки окремих статей доходів і витрат здійснюються за допомогою методів, що наведені у таблиці. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них. Головна мета цього аналізу – визначити перспективи виконання бюджету до кінця року, тобто встановити, якими будуть надходження з окремих джерел доходів і суми очікуваних витрат.

Методи бюджетного планування

Коефіцієнтів або екстраполяції

Нормативний

Балансовий

програмуван ня або математичного моделювання

Метод прямого розрахунку (кошторисне планування)

Аналітичний

Програмно-цільовий

Базується на вивченні економічної кон’юнктури у минулих періодах із застосуванням відповідних коефіцієнтів

за основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховується економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб.

Слугує для узгодженості доходів та видатків за видами і регіонами.

Передбачає побудову фінансових і економічних моделей, які імітують розвиток реальних процесів

передбачає обчислення показників бюджету, виходячи з реальних потреб в розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі чи фізичній особі

передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних факторів і базується на моделюванні бюджетних показників

метод використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку.

У цілому у бюджетному плануванні застосовуються всі вказані методи, їх вибір та комбінація залежить від завдань та мети. Основне завдання аналітичної роботи – виявити резерви додаткового збільшення доходів та визначити шляхи найраціональнішого використання видатків.

Перспективним методом планування є метод бюджетування орієнтоване на результат. Цей метод тривалий час застосовується при складанні бюджетів крупними підприємствами. У державному менеджменті цей метод дозволяє розподілити бюджетні ресурси за цілями, задачами і функціями держави з врахуванням пріоритетів державної політики та кінцевих результатів використання бюджетних коштів. В основі методу лежить принцип забезпечення взаємозв’язку між виділеними бюджетними ресурсами та очікуваними результатами від їх використання. Програми, які розробляються містять обґрунтування очікуваних результатів від їх реалізації, а також систему показників для вимірювання результатів реалізації програм.

  1. Кошторисне планування

Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування яких є бюджетні кошти називається бюджетними. До них належать установи освіти, охорони здоровя, науки, державної влади й управління, оборони і правоохоронних органів. Установа незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується центральною бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією. Усі видатки цих установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і фінансування видатків називається кошторисним.

Кошторис видатків та доходів складають складають, як правило, установи освіти та охорони здоровя, які, крім бюджетного, одержують кошти від комерційної діяльності. Кошторис видатків складають органи державної влади й управління, оборони та правоохоронні органи, суди і прокуратура.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис видатків бюджетної установи – це основний плановий документ, який визначає обсяг видатків, джерела їх формування, цільове спрямування коштів, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної і соціальної бази.

Остаточне формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку в тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет відповідні фінансові органи доводять до головних розпорядників. Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, здійснюють помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі відповідних нормативів.

Види кошторисів

Індивідуальний

Це фінансовий план конкретної бюджетної установи, що відображає специфіку й особливості її виробничої діяльності. Складають установи освіти, охорони здоровя, державної влади та управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура та інші

Загальний

Складається на видатки однотипних установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією. Такі кошториси складаються по школах, клубах, бібліотеках та інш. Для цих установ характерним є невеликий обсяг фінансування та стабільний штат працівників

Кошторис видатків на проведення централізованих заходів

Розробляють міністерста, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади й управління на видатки, які доцільно здійснювати в центральному порядку (видатки на підготовку кадрів та інш.)

Зведений галузевий кошторис

Містить усі видатки на утримання установ одного відомства, наприклад управ-ління (відділу) освіти чи охорони здоровя, тобто в ньому об’єднуються індиві-дуальні кошториси, загальні кошториси і кошториси видатків на проведення централізованих заходів.

Розроблення зведених кошторисів можливе завдяки тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і соціального розвитку, а базою для розрахунків усіх кошторисів слугують діючі норми витрат, і складаються вони за єдиними формами і статтями (під статтями) бюджетної класифікації.

Кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

{Пункт 1 доповнено новим абзацом першим згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

Кошторис має такі складові частини:

{Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном.

{Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 549 від 29.04.2004}

2. План асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету) (далі - план асигнувань загального фонду бюджету) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

{Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 217 від 21.03.2012}

План надання кредитів із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у загальному фонді кошторису, за класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) (далі - план спеціального фонду) - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), затверджених у спеціальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків бюджету або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань, в розрізі доходів бюджету за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання, повернення кредитів до спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і класифікації кредитування бюджету.

{Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 37 від 24.01.2011, № 217 від 21.03.2012}

План використання бюджетних коштів - це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, в розрізі видатків бюджету, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету.

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 63 від 24.01.2007, № 37 від 24.01.2011, № 217 від 21.03.2012}

Помісячний план використання бюджетних коштів - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету, який регламентує для вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та наукових установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також закладів охорони здоров’я, що відповідно до Закону України “Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві” надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу (далі - вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також заклади охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах), протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов’язань.

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 86 від 08.02.2012; в редакції Постанови КМ № 465 від 19.06.2013}

План асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із загального фонду бюджету, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, помісячний план використання бюджетних коштів є невід'ємними частинами кошторису і затверджуються разом із цим кошторисом. Форми зазначених планів затверджуються Мінфіном. Затверджені форми плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів можуть бути доповнені іншими показниками.

{Абзац шостий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 103 від 22.01.2005, № 250 від 25.03.2009, № 37 від 24.01.2011}

Розрахунки, які обґрунтовують показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, є невід'ємною частиною кошторису. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня погоджують форму розрахунків з головним розпорядником бюджетних коштів.

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

{Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 549 від 29.04.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 63 від 24.01.2007}

3. Установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також заклади охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

{Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 217 від 21.03.2012}

Кошториси не складаються за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України за загальнодержавними витратами та рішенням відповідної ради про затвердження місцевого бюджету у частині міжбюджетних трансфертів, здійснення передачі бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів і бюджетних програм щодо виконання державою гарантійних зобов'язань за кредитами, залученими під державні гарантії, мобілізаційної підготовки галузей національної економіки, резервного фонду місцевих бюджетів, а також за бюджетними програмами щодо виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

{Пункт 3 доповнено абзацом згідно із Постановою КМ № 103 від 22.01.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 154 від 15.02.2006; в редакції Постанови КМ № 63 від 24.01.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 250 від 25.03.2009; в редакції Постанови КМ № 37 від 24.01.2011}

{Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 549 від 29.04.2004, № 103 від 22.01.2005}

4. Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду - це зведення показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

{Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 211 від 24.02.2003, № 549 від 29.04.2004}

Зведені кошториси не затверджуються.

Зведені плани використання бюджетних коштів і зведені помісячні плани використання бюджетних коштів - це зведення показників індивідуальних планів використання бюджетних коштів та індивідуальних помісячних планів використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах - розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, що складаються головним розпорядником бюджетних коштів, через якого вони отримують бюджетні призначення, для подання цих показників Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

{Пункт 4 доповнено абзацом згідно із Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

{Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

5. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам, закладам охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також закладам охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

{Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також заклади охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

{Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

6. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів (далі - розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

{Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

7. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

{Абзац другий пункту 7 в редакції Постанови КМ № 37 від 24.01.2011}

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

{Абзац третій пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

8. Одержувач бюджетних коштів (далі - одержувач) - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує для їх здійснення кошти бюджету.

{Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 549 від 29.04.2004, № 1607 від 30.11.2004; в редакції Постанови КМ № 37 від 24.01.2011}

9. Одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів.

{Абзац перший пункту 9 в редакції Постанови КМ № 37 від 24.01.2011}

{Абзац другий пункту 9 виключено на підставі Постанови КМ № 103 від 22.01.2005}

Критеріями визначення одержувача для здійснення заходів бюджетної програми є:

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

досвід роботи за відповідним профілем не менше двох років та наявність відповідної кваліфікації з урахуванням напряму чи заходу бюджетної програми;

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

виробничий потенціал і показники виробничої діяльності, науково-технічної бази (у разі потреби);

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

наявність бездефіцитного фінансового плану на поточний рік, фінансово-економічного розрахунку (обґрунтування) здійснення заходів бюджетної програми;

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

незбиткова діяльність одержувача за останні два роки, відсутність простроченої заборгованості за наданими банками кредитами;

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

співвідношення вартості робіт, послуг та їх якості;

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

застосування договірних умов.

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

У разі отримання бюджетних коштів одержувачем платежі здійснюються з рахунка, відкритого в установленому порядку в органах Казначейства.

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

Одержувачем не може бути суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яку визнано в установленому порядку банкрутом, стосовно якої порушено справу про банкрутство чи яка перебуває в стадії ліквідації, крім вугледобувних підприємств, щодо яких введено процедуру розпорядження майном.

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 454 від 26.06.2013}

Критерії та умови відбору одержувача, якому надається державна підтримка, визначаються у порядках використання бюджетних коштів.

{Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

Порядок складання проектів кошторисів

10. Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків бюджету та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

{Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 549 від 29.04.2004, № 37 від 24.01.2011}

11. Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

{Абзац другий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

{Абзац третій пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

забезпечують складення проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

12. Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

{Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 549 від 29.04.2004, № 217 від 21.03.2012}

13. На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи надають дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.

14. Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затверджуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.

{Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

15. У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

{Пункт 15 в редакції Постанов КМ № 211 від 24.02.2003, № 549 від 29.04.2004}

16. У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки бюджетних коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

{Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

17. Обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів та/або фінансування бюджету чи повернення кредитів до бюджету, що плануються на наступний рік.

{Абзац перший пункту 17 в редакції Постанови КМ № 549 від 29.04.2004}

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету;

прогнозний обсяг повернення коштів до бюджету, що мають цільове призначення.

{Пункт 17 доповнено абзацом п'ятим згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

На підставі зазначених показників визначається сума надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються надходження планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

{Абзац шостий пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

18. У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України, з урахуванням того, що показники власних надходжень формуються:

за першою групою (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством) - з урахуванням рівня їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання таких показників за період, що передує планованому;

за першою підгрупою другої групи (благодійні внески, гранти та дарунки) - на підставі договорів, календарних планів проведення централізованих заходів та інших документів, якими передбачено отримання таких внесків, грантів та дарунків;

за третьою підгрупою другої групи (кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право) - за видами надходжень, які передбачається розміщувати на депозитах.

{Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 211 від 24.02.2003, в редакції Постанови КМ № 217 від 21.03.2012}

19. Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

{Абзац другий пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

20. Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

{Абзац перший пункту 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 211 від 24.02.2003, № 549 від 29.04.2004}

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

{Абзац другий пункту 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов'язань установ.

{Абзац третій пункту 20 в редакції Постанови КМ № 211 від 24.02.2003}

21. Бюджетні асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

{Абзац перший пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

До централізованих заходів належать заходи з організації та здійснення безпосередньо апаратом головного розпорядника або апаратом уповноваженого ним розпорядника нижчого рівня або уповноваженою ним установою закупівель товарів, робіт і послуг у рамках реалізації затверджених у встановленому порядку державних цільових програм, а також загальнодержавних заходів програмного характеру з метою забезпечення відповідними товарами, роботами, послугами закладів та установ системи головного розпорядника та/або співвиконавців відповідних державних цільових програм.

{Пункт 21 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 211 від 24.02.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1607 від 30.11.2004}

22. Показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

{Пункт 22 в редакції Постанови КМ № 549 від 29.04.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

23. Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

{Пункт 23 в редакції Постанови КМ № 211 від 24.02.2003}

24. Кошториси та штатні розписи установ, які належать до сфери управління МЗС і специфіка діяльності яких пов'язана з функціонуванням за кордоном, можуть складатися за окремим порядком, погодженим з Мінфіном.

25. Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів

26. У двотижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

{Пункт 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

27. Лімітна довідка про бюджетні асигнування (далі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

{Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.

{Пункт 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

28. Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувача), помісячних планів використання бюджетних коштів і подають їх головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів і складення проектів зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету та зведених планів спеціального фонду, а також проектів зведених планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувача) і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів.

{Абзац перший пункту 28 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 549 від 29.04.2004, № 103 від 22.01.2005; в редакції Постанови КМ № 37 від 24.01.2011}

Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі. Штатний розпис установ затверджується у порядку, визначеному відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

{Абзац третій пункту 28 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 154 від 15.02.2006, № 63 від 24.01.2007}

29. Проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

{Абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 103 від 22.01.2005, № 37 від 24.01.2011}

забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою;

{Абзац третій пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 37 від 24.01.2011}

забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету та надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

{Абзац четвертий пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 103 від 22.01.2005, № 37 від 24.01.2011}

не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

{Пункт 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 549 від 29.04.2004}

30. Головні розпорядники після одержання лімітних довідок подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду, а головні розпорядники коштів, через які отримують бюджетні призначення вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, а також заклади охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, також уточнені проекти зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів для складання і затвердження згідно з бюджетними призначеннями, встановленими у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпорядників, розпису відповідного бюджету, до якого входять:

{Абзац перший пункту 30 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 103 від 22.01.2005, № 37 від 24.01.2011}

річний розпис асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) відповідного бюджету за повною економічною класифікацією видатків бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

річний розпис повернення кредитів до відповідного бюджету та надання кредитів з відповідного бюджету за класифікацією кредитування бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

річний розпис витрат спеціального фонду з розподілом за видами надходжень за відповідними розділами бюджетної класифікації, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

помісячний розпис асигнувань загального фонду відповідного бюджету та помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету та за класифікацією кредитування бюджету, що відповідають зведеним показникам усіх планів асигнувань загального фонду бюджету та планів спеціального фонду;

помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду відповідного бюджету та помісячний розпис надання кредитів із загального фонду відповідного бюджету за класифікацією кредитування бюджету, що відповідають зведеним показникам усіх планів надання кредитів із загального фонду бюджету.

Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів повинні відповідати певним лімітним довідкам.

{Абзац сьомий пункту 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 103 від 22.01.2005}

  1. Поняття та сутність прогнозування

Державний бюджет, зокрема його доходи та видатки, дуже чутливі до змін макроекономічних і макрофінансових показників. Тому важливим елментом бюджетних розрахунків є реально обґрунтовані макроекономічні і макрофінансові прогнози. Предметом бюджетного прогнозування є передбачення економічного стану країни та можливих надходжень і видатків бюджету у майбутньому.

Прогноз – науково-обгрунтоване передбачення про можливий стан економічної системи та відповідних показників, що характеризують цей стан, у тому числі продуктивних сил, організаційно-економічних та виробничих відносин, власності та ін., це пошук реалістичного й економічно виправданого перспективного рішення.

Державне прогнозування – науково обґрунтоване передбачення напрямів економічного і соціального розвитку країни, окремих видів економічної діяльності (галузей економіки) або окремих адміністративно-територіальних одиниць, а також можливого стану економіки і соціальної сфери у майбутньому й альтернативних шляхів та термінів досягнення намічених параметрів.

Прогноз є способом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії і прийняття конкретних рішень органами законодавчої влади, місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів. В основу прогнозування покладено економічні закони.

Система, яка об’єднує аналіз, приймання бюджетних рішень, управління бюджетним господарством та фінансами на державному, регіональному та місцевому рівнях у іноземній літературі має назвуBudgeting, що було перекладено і впроваджено в практику як бюджетування. У іноземній літературі термін „бюджет” та „бюджетування” вживається на макроекономічному рівні, у вітчизняній бізнес-літературі термін „бюджетування” вживають на рівні планування фінансової діяльності на підприємстві, тобто на мікрорівні. Таким чином бюджетування у сфері державного управління можна визначити як сукупність технологічних процедур бюджетної роботи з аналітично-розрахункової підготовки бюджетів, кошторисів і програм за допомогою порівняння відносної корисності альтернативних варіантів витрачання бюджетних коштів на конкретні види державної діяльності з урахуванням вартості витрат на досягнення кінцевого результату й упущених вигд. У бюджету ванні, крім власне спеціальних знань і навиків розроблення і виконання бюджетів (кошторисів, програм) застосовують елементи менеджменту, адміністрування. Бюджетування орієнтується на обрані політичні пріоритети та наміри уряду.

  1. Принципи бюджетного прогнозування

Основні принципи на яких базується бюджетне прогнозування та розробка державних програм в Україні:

  • Принцип науковості – усі прогнози розробляються у відповідності до дії економічних законів, тобто на науково обґрунтованій основі, з постійним удосконаленням методології та широким використанням світового досвіду.
  • Принцип постійного аналізу і контролю виконання програм та планів – постійний контроль та аналіз дає можливість вчасно виявити відхилення від прогнозу та внести необхідні корективи з метою досягнення планових показників.
  • Принцип реальності – повинен забезпечити поєднання поточних і перспективних планів розвитку і постійне дотримання їх взаємозв’язку, передбачає забезпечення планів сировинними, матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та найефективніше їх використання.
  • Принцип об’єктивності – прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі перевірених даних органів державної статистики, уповноважених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
  • Принцип цілісності – забезпечення розробленя взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку держави в цілому, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий період.
  • Принцип дотримання загальнодержавних інтересів – прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку повинні розроблятися виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.
  • Принцип рівності – дотримання прав та врахування інтересів місцевого самоврядування й суб’єктів господарювання усіх форм власності.
  • Принцип орієнтації прогнозів і програм на більш повне задоволення потреб суспільства.
  • Принцип погодженості суспільних, колективних і особистих інтересів.
  • Принцип єдності відтворення, раціонального використання і охорони усіх видів ресурсів.
  • Принцип самостійності – місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розробку, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
  • Принцип правильного визначення пріоритетів – необхідно передбачати правильне визначення пріоритетів розвитку галузей і ріг еонів для забезпечення прогресивних зрушень в економічних пропорціях, підвищення ефективності інвестицій і всього суспільного виробництва, вирішення соціальних і екологічних проблем та ресурсозбереження.
  • Принцип оцінки сучасного рівня розвитку економіки – розробці планів повинно передувати глибоке вивчення розвитку економіки до початку планового періоду. Аналіз підсумків минулого (ретроспективного) періоду і оцінка результатів соціально-економічного розвитку країни, який використовується для прогнозування, повинен бути більший за перспективний період.
  • Принцип збалансованості планів – показники обсягів виробництва, суспільна потреба пр громадськості, науковців та всіх зацікавлених суб’єктів економічних діяльності.одукції, грошові надходження населення, підприємств, організацій, відомств повинні бути погоджені з їх витратами, наявністю ресурсів, та іншими показниками.
  • Принцип поєднання прогнозування, перспективного і поточного планування.
  • Принцип гласності – прогнозні та програмні документи мають бути доступними для громадськості.

  1. Особливості прогнозування показників бюджету

Найпростішим методом прогнозування дохідної части податкових надходжень є екстраполяція. Цей метод базується на припущенні, що доходи у майбутньому будуть такі самі, як у минулому незалежно від зміни бази оподаткування чи податкової системи. Більш точним є метод фактичної податкової ставки. На основі діючих податкових ставок та пільг у оподаткуванні розраховується середня податкова ставка. Цей метод зручний для прогнозування акцизів та ПДВ, а також для прогнозування надходжень від впровадження нового податку.

Більш точним є метод визначення еластичності як кількісної залежності між щорічним приростом надходжень від певного податку і розширенням його бази (тобто відношення процентної зміни податкових надходжень до процентної зміни податкової бази). Для розрахунку еластичності використовують формулу:

lnR=a+b(lnY)+cDUM

деR – податкові надходження

Y – база оподаткування

DUM – функція зміни податкової структури

a,b,c – очікувані коефіцієнти

b – еластичність даного податку відносноY.

За пропозицією спеціалістів МВФ вплив еластичності на співвідношення запрограмованих податкових показників і валового внутрішнього продукту враховують наступним чином:

(R/GDP)=(R0/GDP0)(GDP/GDP0)(n-1)

деR – податкові надходження

GDPваловий внутрішній продукт

Валовий внутрішній продукт – це вироблений протягом певного періоду часу (року) сукупний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у грошовому виразі, тобто це показник, який визначає ринкову сукупну вартість кінцевих результатів економічної діяльності всіх інституціональних секторів економіки за певний проміжок часу, як правило рік, і характеризує взаємопов’язані аспекти економічного обороту.

ВВП дорівнює сумі валової доданої вартості, до якої додається сума податків на продукти та імпорт. Розрахунок ВВП як правило робиться за допомогою індексів фізичного обсягу та дефлятора. Інфляція розраховується через зміну індексу споживчих цін фіксованого набору товарів і послуг (споживчого кошика), вкрай необхіднх населенню.

Показники заробітної плати розраховуються за формулами:

ЗПп=(ЗПпп/ВДВпп)х(ІРЗПп/ІВДВп)хВДВп

де ЗПп заробітна плата в прогнозному періоді

ЗПпп заробітна плата в перед прогнозному періоді

ВДВп обсяг валової доданої вартості товарів і послуг в прогнозному періоді економіки

ВДВ пп. обсяг валової доданої вартості товарів і послуг в передпрогнозному періоді економіки

ІРЗПп індекс реальної заробітної плати, яка передбачається на прогнозний період

ІВДВ п індекс валової доданої вартості, яка передбачається на прогнозний період.

ІРЗПп=ІНЗПп/ІСЦ

де ІСЦ індекс споживчих цін.

За прогнозованими показниками заробітної плати розраховують обсяги надходжень до загальнодержавних фондів обов’язкового страхування.

Видаткова частина державного бюджету розраховується за допомогою кошторисів бюджетних установ та розрахунку соціальних видатків, після чого відбувається пошук джерел покриття дефіциту бюджету чи напрямків використання профіциту.

4.1. Передумови для зміни бюджетних методик в Україні

Необхідність створення механізмів дієвої бюджетної політики

обумовлена сьогодні тим, що в Україні виникли об’єктивні передумови для зміни системи господарювання в цілому, та, як наслідок, зміни фінансових методик і практик їх застосування, а особливо, в частині функціонування місцевих бюджетів. Становлення України як незалежної, демократичної та соціальної держави обумовлює необхідність формування механізмів, здатних забезпечити фінансову самодостатність держави в цілому та регіонів зокрема. На етапі ринкових трансформацій, які відбуваються в нашій країні, питання, що стосуються функціонування бюджетної сфери, є достатньо актуальними. Нерівномірність бюджетних надходжень та витрат, їх недостатність, необхідність забезпечення стовідсоткового фінансування видатків обумовлюють потребу наукового обґрунтування підходів щодо їх вирішення. В контексті даного дослідження забезпечення бюджетної стабільності розглядається нами насамперед в площині зміцнення доходної частини бюджету та підвищення результативності бюджетних видатків. Демократичний розвиток країни передбачає ефективне функціонування регіонів, здатних вирішувати питання самоврядного розвитку. Така здатність потребує відповідного фінансового забезпечення, що реалізується через формування бюджетів регіонального рівня. У контексті дослідження доцільно критично осмислити теоретичні напрацювання вітчизняних та зарубіжних авторів з таких напрямів наукових досліджень: визначення ролі фінансів у процесі державного регулювання (Д. Б’юкенен, Г. Таллок, П. Самуельсон); теоретичні проблеми державного управління, методи і механізми їх реалізації (Г.В. Атаманчук, В.Д. Бакуменко, В.В. Дорофієнко, П.І. Надолішній, Н.Р. Нижник); проблеми децентралізації

управління і шляхи зміцнення фінансової та бюджетної стабільності регіонів (А.Г Ахламов, С.І. Двоєносенко, О.В. Долгальова, В.В. Зайчикова, Б.А. Карпінський, В.Ю. Керецман, В.В. Мамонова, Ц.Г. Огонь, Н.В. Старостенко); механізми реалізації бюджетної політики в контексті стабільності соціально-економічного розвитку країни (І.О. Лютий, Л.М. Демиденко, О.П. Крайник); теоретичні основи формування державних та місцевих фінансів (О.Д. Василик, Т.І. Єфименко, В.І.Кравченко, В.М. Опарін, Ю.В. Пасічник, І.В. Розпутенко); проблеми місцевих

фінансів, особливості процесу формування бюджетів територій, механізм їх визначення ( А.О. Дегтяр, Н.В. Калінюк, К.В. Павлюк, В.С. Толуб’як).

Але всі вони зосереджують увагу переважно на загальних теоретико-

методологічних засадах державного управління та на його окремих сферах, система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти вивчають конкретні питання регіонального розвитку. Питання формування механізмів бюджетної політики в наукових працях ще не достатньо досліджені. Актуальність даної теми визначається процесами реформування, що відбуваються зараз в Україні. Мова йде не тільки про вдосконалення тих чи інших напрямків, а про перехід країни на якісно новий рівень функціонування. В даному дослідженні аналізуються показники доходів та видатків місцевих бюджетів (регіональний рівень) або інакше – бюджетів регіонального рівня. Одним з основних чинників забезпечення збалансованості регіонального розвитку є досягнення стабільності доходів та обґрунтованості видатків бюджетів регіонального рівня шляхом визначення механізмів, що їх формують. Визначальними інструментами державного регулювання розвитку регіонів є складові державних фінансів – доходи бюджету та обґрунтовані напрямки їх

витрачання . Від їх стабільного збалансування залежить виконання в повному обсязі державою покладених на неї зобов’язань. Якщо розглядати бюджетну політику у масштабах окремих держав, то необхідно відмітити, що поєднання державного регулювання з ринковими відносинами, державної власності на значну частину засобів виробництва з приватною, забезпечує в найбільш розвинутих країнах стійкий ріст валового регіонального продукту і підвищення добробуту населення, а відтак, бюджетну прогнозованість.

4.2. Чинники негативного впливу на процес ефективного управління

бюджетом

В Україні існують загрози, які не сприяють збалансованому регіональному

розвитку, в тому числі й економічному, і як наслідок, досягненню стабільності доходів бюджету регіону, це насамперед:

1. Високий рівень заборгованості як на рівні держави, так і на рівні

підприємств. 2. Активне зростання товарного імпорту. 3. Активізація приросту інвестицій в основний капітал супроводжується значною диспропорційністю інвестування. 4. Вітчизняна продукція не достатньо конкурентноспроможна, тому що має матеріало та енергомісткий характер. Панівними в Україні залишаються ресурсомісткі низькотехнологічні галузі, а високотехнологічні напрямки створюють лише близько 3-5% загального продукту. Одне з основних завдань бюджетної політики в даному питанні – забезпечення стабільності прогнозу бюджетних надходжень та видатків на

основі економічного обгрунтування. Як відомо, Україна є унітарною державою. Наявність економічних проблем в галузі бюджету в Україні має значні регіональні відмінності. Це стосується як система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

рівня економічного розвитку і використання ресурсного потенціалу, так і стану пов’язаних з цим процесів, особливо рівня життя населення. Для розв’язання зазначених проблем необхідно вирішити ряд методологічних питань, які стосуються концептуальних підходів до розвитку і територіальної організації бюджету в цілому та конкретного прояву окремих його функцій на мікро та мезорегіональних рівнях.

Стабільне функціонування систем “центр – регіон” у розвинутих країнах

багато в чому визначається налагодженою бюджетною системою, яка зменшує регіональні соціально-економічні нерівності та підтримує державну єдність. Відповідно до суб'єкта управління бюджетну політику на регіональному рівні можна класифікувати на:

− державну регіональну бюджету політику;

− регіональну бюджетну політику безпосередньо на рівні регіону.

На нашу думку до основних механізмів управління регіональним

розвитком, як визначальних складових державної регіональної політики

України, відноситься механізм бюджетного регулювання.

І тому на сучасному етапі розвитку на державу покладені функції

формування концепції загальнодержавної політики регіонального розвитку, одним з пріоритетних напрямків якої має бути максимальне досягнення критеріїв прогнозованої збалансованості, в тому числі за рахунок досягнення стабільних бюджетних надходжень.

На нашу думку, розробка і реалізація дієвої бюджетної регіональної

політики, яка б передбачала умови для забезпечення стабільності бюджетів, є

одним із резервів підвищення ефективності економічної складової держави. В даному випадку держава покликана забезпечувати міжрегіональну єдність відтворювальних макроекономічних процесів. Вона має заохочувати активну діяльність регіонів у максимальному використанні резервів щодо забезпечення бюджетної стабільності, важливою умовою якої є взаємоузгодженність дій органів влади на державному та регіональному рівнях. Для досягнення такої взаємоузгодженності доцільно переглянути існуючі механізми взаємодії органів влади з метою формування та реалізації ефективної регіональної бюджетної політики. Така політика передбачає створення через фінансову систему відповідного бюджетного “клімату” у районах для стимулювання їх

прискореного розвитку. Діючий механізм розв'язання проблем регіонів, пов’язаних з формуванням та виконанням бюджетів, не є достатньо ефективним. Головними перешкодами цього є:

− недосконалість нормативно-правової бази державного регулювання

регіонального розвитку в частині бюджетних відносин;

− недостатнє застосування інструментів державного регулювання,

спрямованих на стимулювання використання бюджетного потенціалу регіонів; − низька фінансова спроможність органів державної влади щодо

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

− незавершеність формування та недосконалість моделі управління

бюджетним процесом на регіональному та місцевому рівнях.

Для здійснення політики розвитку регіональні органи влади повинні мати відповідні фінансові можливості. Їх відсутність призводить до розпорошення державних та регіональних ресурсів, неефективне їх використання у вирішенні місцевих проблем.

Не зважаючи на позитивні результати реалізації Бюджетного кодексу,

доходна база бюджетів регіонального рівня залишається низькою. На даному етапі розвитку залишається не вирішеним питання забезпеченості доходами місцевих бюджетів на виконання власних повноважень. Врахування таких видатків, як: утримання органів державної влади, освіта, охорона здоров'я, культура, під час визначення міжбюджетних трансфертів забезпечує їх виконання на мінімальному рівні.

До цього часу відсутній механізм формування місцевих бюджетів на основі

гарантованих державою соціальних стандартів надання послуг населенню

незалежно від місця його проживання. На сьогодні формування місцевих

бюджетів здійснюється на формульній основі за нормативами бюджетної

забезпеченості. Існує потреба у запровадженні порядку формування місцевих бюджетів на основі державних соціальних стандартів, що забезпечуватиме мінімальний рівень падання послуг населенню незалежно від їхнього місця проживання. На нашу думку, ефективність діяльності регіональних органів влади буде визначатись тим, наскільки механізм мобілізації бюджетних ресурсів забезпечує потребу в фінансах, загальна величина яких визначається затвердженими регіональними цільовими програмами.

Адже розвиток регіональної економіки органічно взаємопов’язаний з

бюджетним процесом і всіма аспектами відтворення фінансових ресурсів. У рамках здійснення аналізу з'являються наступні можливості:

− виявити загальний обсяг матеріальних і бюджетних ресурсів, що

формують відтворювальний процес і напрями їх використання;

− установити частку продукції, що використовується для вирішення

внутрішньо регіональних соціально-економічних проблем;

− визначити частку валового національного продукту країни, що

використовується для здійснення регіонального процесу відтворення;

− дати загальну картину утворення і використання ресурсів, що

забезпечують формування бюджетних ресурсів у регіоні.

Саме тому має бути розроблена та запроваджена нова модель забезпечення

стабільності прогнозних доходів та видатків, що базуватиметься на

застосуванні відповідних методик ефективного бюджетного менеджменту,

координації та концентрації спільних зусиль держави та регіонів.

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

3. Управління видатками – визначальна частина бюджетної політики

Управління видатками місцевих бюджетів є важливою частиною бюджетної

політики і, в значній мірі, визначається станом бюджетного процесу, порядком планування, затвердження і виконання місцевих бюджетів в частині видатків, а також контролем над його виконанням. Таким чином, вдосконалення практики бюджетування слід розглядати як важливий інструмент підвищення ефективності державних видатків. Але, інструменти такого роду діють лише в комплексі з інструментами стратегічного та середньострокового бюджетного планування при формуванні засад бюджетної політики. На початку свого становлення довгострокові, стратегічні цілі були визначені в Україні на засадах політичного устою без урахувань потреб фінансової стратегії: прогнозування основних тенденцій розвитку фінансів, визначення факторів, що виявляють визначний вплив на цей розвиток, формування концепції використання фінансів та принципів організації фінансових відносин, розробки цілей фінансових програм по збільшенню ВВП держави, здійснення державної або наукової експертизи проектів та програм до прийняття закінченого варіанту.

Уряд держави, здійснюючи бюджетну тактику, зв’язану з вирішенням

тільки конкретних завдань, що стоять на даному етапі розвитку суспільства шляхом маневрування фінансовими ресурсами та перегрупуванням грошових засобів (коштів), не має можливості досягнути поставлених довгострокових цілей.

Однак, в кожному цивілізованому суспільстві уряд використовує

фінансові відносини для досягнення визначених цілей, для здійснення своїх функцій та завдань. Тобто, бюджетна політика виступає активним знаряддям дії держави, як на економічні інтереси різноманітних верств населення, так і суспільства у цілому.

На регіональному рівні бюджетна політика є часткою державного

фінансового регулювання через правову базу, податкову систему, перерозподіл грошових доходів та ресурсів окремої територіальної громади.

Фінансова політика неможлива без застосування фінансового менеджменту, який базується на плануванні, прогнозуванні та контролі при будь-яких умовах.

В умовах прогнозної невизначеності місцеві органи самоврядування

втратили, на жаль, можливість здійснювати розробку змін фінансового стану на довгострокову перспектву. Це призвело в першу чергу до втрати можливості керування фінансовими ресурсами, використовуючи альтернативність система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

будування показників та параметрів, яка визначає варіантність розвитку

фінансового стану об’єкту управління на основі вже існуючих тенденцій, бо тенденції порушені. Однак, управління неможливе без здійснення планування, що охоплює весь комплекс заходів від визначення планових завдань до втілення їх у життя.

На практиці виконавчі комітети місцевих рад, особливо сільських,

чисельність апарату котрих не перевищує 5-7 чоловік, не в змозі пройти по усіх трьох етапах фінансового менеджменту. Планові показники прив’язані до показників минулих років та до розрахункових показників, доведених Міністерством фінансів України, що враховуються при визначенні міжбюджетних відносин. Прямолінійність та однобокість розвитку території підводить до кризових ситуацій.

Невід’ємною часткою планування є аналіз, що виконується в рамках

контролю як фінансових ресурсів, так і за використанням матеріальних

ресурсів, за виконанням управлінських рішень. Аналіз, водночас – це головний інструмент антикризового планування.

Тому в умовах кризи, прогнозної невизначеності місцевим органам

самоврядування необхідно більше уваги приділити:

− по-перше - визначенню вільних ресурсів шляхом постійного аналізу

ефективності їх використання, − по-друге - аналізу виконання управлінських рішень,

− по-третє - використання здобутої інформації за для довіри людей, що

проживають на території громади.

Враховуючи повноваження виконавчих органів влади сільських, селищних

та місцевих рад (ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування») [7] в сфері соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку в частині забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку території, ефективного використання природних, трудових та фінансових ресурсів можливо не тільки (п.4) шляхом розглядання проектів планів підприємств та організацій, що віднесені до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення в них зауважень та пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; а шляхом затвердження фінансових планів з наданням щомісячної звітності про їх виконання. Вільні ресурси завжди є, потрібно тільки зробити аналіз та визначити ефективність їх використання. Кожне управлінське рішення повинно бути не тільки обґрунтованим, але й виконаним, або зміненим на більш вигідні умови для громади. Якщо люди знатимуть усі проблеми громади та кроки влади для їх усунення, обов’язково знайдуться кілька нових ідей, застосування яких або

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти інтуїції, здібності прийняття гнучких екстрених управлінських рішень та суспільної довіри. Зважаючи на кризові явища в економіці держави та світу, в формуванні бюджетної політики (а особливо, доходної частини місцевих бюджетів) – не можна не враховувати фактори ризику, що принесені у

бюджетний процес цими явищами.

6. Сучасний стан національної політики регіонального розвитку

Якщо проаналізувати стан національної політики муніципального і

регіонального розвитку, ми побачимо, що цей стан характеризується

відсутністю послідовної державної політики щодо регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування, неврахуванням вищими органами

державної влади України пропозицій неурядових громадських організацій та асоціацій органів місцевого самоврядування з її вдосконалення; відсутністю повноцінного місцевого самоврядування на рівні громади; неможливістю повноцінно здійснювати самоврядні функції в райні та області; наявністю суперечностей у положеннях Конституції України, що визначають система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти територіальну основу, організаційну систему, компетенцію органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій; відсутністю належної

фінансової основи місцевого самоврядування, надмірною централізацією

фінансових ресурсів та відсутністю належної податкової бази, зокрема,

податків і зборів для самостійного формування органами місцевого

самоврядування власних бюджетів; великою диспропорцією у розвитку

окремих громад та регіонів; відсутністю правового механізму вирішення питань адміністративно-територіального устрою; відсутністю чіткого розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на місцях, між різними рівнями, органами та окремими посадовими особами місцевого самоврядування; нераціональною системою органів виконавчої влади в центрі і на місцях, низьким рівнем координації їх роботи по горизонталі; відсутністю якісного законодавства про вибори депутатів Верховної ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів; надмірною залежністю органів місцевого самоврядування від рішень місцевих органів виконавчої влади, зокрема, у питання формування та виконання місцевих бюджетів, реалізації інших делегованих повноважень; наявністю

випадків співіснування кількох громад на одній території та нерозв’язаністю питань співвідношення їх компетенції; неефективністю системи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, недосконалістю системи та низьким рівнем оплати праці муніципальних службовців; непрозорістю діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Для того, щоб зняти ці питання, потрібна чітка державна стратегія формування та перспектив реалізації нової національної політики муніципального і регіонального розвитку. Національна політика місцевого та регіонального розвитку повинна бути цілеспрямованою, продуманою системою заходів, які здійснюються державою, регіональними органами управління та

органами місцевого самоврядування для забезпечення ефективного управління політичним, економічним і соціальним розвитком окремих регіонів та територіальних громад. Вона повинна стати важливим інструментом захисту національних інтересів, державного будівництва, розвитку адміністративно-територіального устрою, забезпечення стабільного економічного зростання, ефективного використання наявних матеріальних, природних, енергетичних і трудових ресурсів, активізації зусиль місцевих органів влади, спрямованих на забезпечення поступу окремих регіонів та громад. Ключовою метою регіональної і муніципальної політики є створення умов для всебічного розвитку місцевого самоврядування, зміцнення його правових, фінансово-економічних та організаційних основ, які стануть підвалинами підвищення ефективності та якості надання послуг населенню.

Регіональна та муніципальна політика повинні бути націленими на надання допомоги регіонам і територіальним громадам у підвищенні їх

конкурентноздатності, створенні сприятливих умов для економічної діяльності, система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

для впровадження інноваційних технологій у місцеве господарство; покликана забезпечити єдині, гарантовані Конституцією, законами і державою стандарти якості життя у всіх регіонах країни.

Для цього нам потрібно переосмислити увесь попередній досвід розробки

та реалізації регіональної та муніципальної політики, узгодити політику

регіонального розвитку з пріоритетними напрямами соціального і економічного розвитку держави, запровадити механізми подолання регіональної диспропорції, і, нарешті, провести реформу системи місцевого самоврядування. Приведення системи місцевої влади у відповідність до загальноприйнятих європейських принципів, закладених у Європейську хартію місцевого самоврядування, реалізація принципів децентралізації та субсидіарності, підготовка нормативно-правової бази для проведення бюджетної та податкової реформ з метою зміцнення фінансово-економічної основи територіальних громад стануть кроками на шляху до підвищення демократичності суспільства,

досягненням основних загальновизнаних європейських стандартів організації державного та суспільного життя.

Одним з впливових різновидів ризику на шляху реформування системи

економічного регіонального розвитку є політичний ризик, дослідженням

якого досить щільно займаються приватні компанії. В публічному управлінні

цей феномен майже не досліджено. Проте саме в публічному управлінні, при

прийнятті рішень, від реалізації яких досить часто залежить життя, здоров’я

та добробут людей, неабияку роль займає врахування політичного ризику.

Політичний ризик - це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка відображає

невизначеність впливу на діяльність суб’єктів господарювання несприятливих наслідків політичних рішень, або непередбачених обставин, викликаних політичними подіями чи процесами.

Багатогранність поняття політичного ризику зумовлена різноманітністю

факторів, що характеризують як особливості конкретного виду діяльності, так і специфічні риси невизначеності, в умовах якої ця діяльність здійснюється. Політичний ризик породжується невизначеністю політичного середовища та характеризується особливим типом взаємозв’язку об’єктивної політичної ситуації та діяльності суб’єкта в ній.

На сьогодні серед факторів політичного ризику в Україні можна назвати:

− зовнішній тиск зі сторони окремих держав при здійсненні політики

захисту своїх національних інтересів;

− боротьба гілок влади за повноваження;

− відокремлення влади від народу;

− суперечливі функції Президента України щодо виконавчої влади;

− відсутність сталого законодавства;

− безвідповідальність та конфліктогенність вищого керівництва країни;

− взаємопов’язаність капіталу і влади;

− різнопланові політичні орієнтації основних політичних сил держави

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

− нерозвиненість інститутів громадянського суспільства;

− використання правоохоронних органів як засобів політичної боротьби

між гілками влади, політичними партіями та блоками, політичними лідерами,

олігархічними групами тощо;

− вплив особистісного фактору на адміністративні рішення;

− кадрова незабезпеченість органів державної влади тощо.

Політичний ризик залежить від «політичної стабільності», під якою

розуміють динамічний стан відносин всередині країни та

зовнішньоекономічних відносин, що дає змогу соціально-політичній системі зберігати основні якісні характеристики, напрями і тенденції розвитку. Важливою умовою політичної стабільності є передбачуваність політики.

В зв’язку з відносно недавнім виникненням інтересу державних органів

до проблеми врахування ризику при прийнятті рішень значна частина

оціночних методик розроблена міжнародними корпораціями та банками. В основному для оцінки політичного ризику використовується комбінований підхід, який дозволяє поєднати суб’єктивне сприйняття ризику з кількісним аналізом емпіричних об’єктивних даних у вигляді різних політичних та соціальних індикаторів, що відображають відносний вплив визначеної кількості соціально-політичних факторів.

Незалежно від того, наскільки професійно здійснюється планування

діяльності органу публічного управління, немає стовідсоткової впевненості у позбавленні від ризику, в результаті чого стає необхідністю управління ним. За визначенням російського вченого Ф. Шамхалова «управління політичними ризиками – це можливість в управлінській діяльності використовувати різні підходи, процеси та заходи для мінімізації або повної нейтралізації негативних наслідків прогнозованих політичних подій або тих подій, що настали»

В залежності від величини ризику управління ним зводиться до:

− уникнення ризику (застосовується у випадках, коли наслідки

управлінського рішення спричинять більші втрати);

− мінімізації ризику (передбачає зменшення вірогідності негативних

наслідків рішень);

− прийняття ризику (застосовується, коли ризику не можна уникнути);

− ліквідації ризику.

На думку більшості вчених управління політичним ризиком може

здійснюватися як шляхом зменшення вірогідності впливу подій політичного

характеру на суб’єкт ризику, так і шляхом мінімізації наслідків таких подій.

Отже: політичний ризик присутній в управлінських рішеннях будь-якого

рівня. Проблеми ідентифікації та відсутність методики оцінки політичного

ризику в публічному управлінні підкреслюють необхідність подальших

досліджень даного питання та створення механізму управління ризиками.

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти інформаційно-аналітичному забезпеченні процесів прийняття управлінських рішень. Впровадження інформаційних технологій в повсякденну і всебічну діяльність регіональних органів влади з метою підвищення ефективності його діяльності є змістом проекту побудови «Регіонального електронного уряду».

Інформаційні системи та технології все більше охоплюють всі сфери

діяльності людини та людства. Значно нижчий рівень ефективності використання інформаційних систем в органах влади, де майже не існує формалізованих (з математичної точки зору) завдань для вирішення їх математичними методами, в діяльності яких використовуються якісні, а не кількісні показники, не визначено достатній перелік показників для оцінки стану відповідної сфери діяльності. Особливо це стосується органів управління адміністративно-територіальними одиницями, тобто місцевих державних адміністрацій, на яких лежить тягар забезпечення комплексного розвитку регіону. В наслідок цього, перші керівники

відповідних органів (обласних та районних державних адміністрацій) не мають змоги бути системно поінформованими щодо поточних подій та процесів. З однієї сторони, багатогранність процесів, що відбувається на відповідній території потребує постійного контролю за їх ходом та прийняття відповідних рішень. З іншої сторони, реальні можливості конкретної людини щодо постійного відстеження багатомірних та суперечливих даних, їх взаємозв'язків та взаємозалежностей мають свій край. Саме тут мають знайти застосування новітні інформаційні системи та технології, які можуть стати інструментом інноваційного розвитку за умов прогнозної невизначеності . Адже, великі масиви інформації, що потребують обробки та аналізу насамперед, потрібні для обчислення факторів перманентного та тимчасового впливів. Мінімізація та кореляція дій таких факторів є найбільш правильним шляхом до стабілізації показників роботи регіональної влади. Одним з найважливіших показників

ефективності управління є його передбачуваність для громади, зваженість та ціле направленість прийнятих рішень.

Комплекс дій, направлених на подолання факторів дестабілізації,

зокрема, у сфері місцевих бюджету та фінансів повинен перш за все, повинен

Система управління місцевими фінансами та бюджетом: науково-прикладні аспекти

Бюджетно-податкова політика держави та її роль у фінансових відносинах макрорівня на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Фіскальна політика держави (Бюджетно-податкова політика)

2. Реферат Бюджетно-податкова політика: основні засади і пріорітети

3. Реферат Фінансова політика держави

4. Реферат Процес формування та використання фінансових ресурсів держави

5. Реферат Соціальна політика радянської держави та її реалізація в Донбасі в період НЕПу (1921 - 1928 рр.)

6. Реферат Місце фінансових посередників на ринку фінансових інвестицій

7. Реферат Сутність поняття фінансових ресурсів підприємства. Джерела формування фінансових ресурсів

8. Реферат Аналіз фінансових результатів. Склад і структура фінансових результатів

9. Реферат Фінансова безпека держави. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави. Сучасна фінансова криза вУкраїні та шляхи її локалізації

10. Реферат Податкова система Схемо-конспект