Новости

ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Работа добавлена:






ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ на http://mirrorref.ru

ТЕМА 14 ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

План

1. Конкурентоспроможність та якість продукції

2. Система управління якістю продукції

3. Організація технічного контролю якості

1.  Конкурентоспроможність та якість продукції

Конкурентоспроможність — це комплексна багатоаспектна характеристика товару, що визначає його переваги на ринку порівняно з аналогічними товарами—конкурентами як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх задоволення.

Конкурентоспроможність розкривається через системуякісних та економічних показників.

Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу.

Вони розподіляються на класифікаційні й оцінювальні.

Класифікаційні характеризують належність товару до певної групи і визначають призначення, галузь застосування та умови використання даного товару.

Оцінювальні кількісно характеризують ті властивості, які створюють якість товарів.

Використовуються для нормування вимог до якості ы порівняння різних зразків товарів, віднесених до одного класу за класифікаційними показниками.

Економічні показники конкурентоспроможності характеризують сумарні витрати споживачів на задоволення їх потреб даним товаром.

Вони складаються з витрат на придбання (ціна продажу)   і   витрат,  пов'язаних з експлуатацією  виробу:   ремонт, технологічне обслуговування, запасні частини, енергоспоживання.

У цілому загальна сума цих витрат виступає для споживача як ціна задоволення потреби (ціна споживання).

Рівень ціни споживання для покупця є складовою конкурентоспроможності товару і залежить насамперед від споживчих властивостей конкретного виробу.

Отже,якісні та вартісні особливості товару, які враховуються покупцями,зумовлюють його конкурентоспроможність.

Сучасний концептуальний підхід до формування виробничої стратегії визнає якість найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів і зниження витрат виробництва.

Відповідно до ДСТУ 130 9000—2001«Системи управління якістю. Основні положення та словник»:

Якість — це ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги.

Кожен виріб є носієм різних конкретних характеристик (властивостей), що відповідають певним потребам людини і задовольняють певні вимоги.

Якість - сукупність властивостей продукції, які визначають її придатність задовольняти певні потреби відповідно до свого призначення.

Співвідношення між якістю та ціною продукції визначає її конкурентоспроможність наступним чином:

Розрізняють абсолютний і відносний рівень якості.

Абсолютний рівень якості - визначення показників якості без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Відносний рівень якості - визначається порівнянням абсолютних показників якості продукції з кращими зразками.

Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції.

Технічний рівень виробів - охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Це поняття вужче поняття якості.

Показники технічного рівня встановлюються переважно для знарядь праці (машини, устаткування, прилади, транспортні засоби).

Для забезпечення належної якості продукції необхідно застосування певної системи показників якості.

Ці показники дозволяють визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, що характеризують показники якості, які відбиті в стандартах (міжнародних, національних, галузевих, стандартах підприємств) і технічних умовах.

Для оцінки якості продукції використовується система показників, які групуються наузагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і додаткові витрати, що пов'язані з поліпшенням якості, коефіцієнт оновлення асортименту продукції, частка продукції на експорт, частка виробничого браку, частка сертифікованої продукції.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов'язані з розробленням, виробництвом і експлуатацією.

Це дозволяє розподіляти товари засортами, марками, класами.

Використовуються в металургії, хімічній промисловості, легкій, харчовій промисловості. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні комплексні.

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами:

• Показники призначення відображають корисний ефект від використання виробів за призначенням та обумовлюють сферу їх застосування.

Для продукції виробничо-технічного призначення основним є показник продуктивності, що показує, який обсяг продукції може бути випущений за допомогою оцінюваної продукції або який обсяг виробничих послуг може бути наданий за визначений проміжок часу.

Показники призначення: потужність двигуна, швидкість, продуктивність верстата, вантажопідйомність, пробіг шин до їх зносу, відсоток корисної речовини в сировину і т. д.

Показники економічності використання сировини, матеріалів, палива, пального та енергії характеризують властивості виробу, що віддзеркалюють його технічну досконалість за рівнем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального, енергії.

До таких показників належать:частка маси виробу (на одиницю основного показника якості); коефіцієнт використання матеріальних ресурсів — відношення корисних витрат до витрат на виробництво одиниці продукції; коефіцієнт корисної дії та ін.

• Показники надійностібезвідмовність, збереженість, ремонтоздатність, довговічність виробу.

Залежно від особливостей продукції, що оцінюється, для характеристики надійності можуть використовуватися як усі чотири, так і деякі з зазначених показників.

Надійність — це властивість виробу зберігати технічні параметри в заданих межах І фіксованих умовах експлуатації, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспортування.

Безвідмовність — властивість об'єкта безперервно зберігати робочий стан протягом деякого часу. До показників безвідмовності належать: середнє напрацювання на відмову; інтенсивність відмов; параметр потоку відмов.

Довговічність— це властивість виробу зберігати працездатний стан до руйнації або іншого граничного стану за визначених режимів і умов експлуатації. До показників довговічності відносять: ресурс між середніми (капітальними) ремонтами; середній строк служби.

Ремонтоздатність — властивість виробу пристосовуватися до застережень та виявлення причин виникнення відмов, пошкоджень та відновлення і підтримання в робочому стані шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту.

До показників ремонтоздатності належать: імовірність відновлення робочих параметрів; середня трудомісткість ремонту та технічного обслуговування.

Збереженість — властивість виробу зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтоздатності протягом та після зберігання або транспортування.

•  Показники технологічності — характеризують ефективність (економічність) конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці під час виготовлення і ремонту продукції.

Саме за допомогою технологічності забезпечуються масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу в процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та експлуатації продукції.

До них належать показники блочності і агрегатності конструкцій, що відбивають простоту монтажу виробу, питому трудомісткість, матеріало- і енергоємність, коефіцієнт раціонального використання прогресивних матеріалів у виробі і т. д.

•  Ергономічні показники відбивають взаємодію людини з виробом, дають змогу визначати зручність і безпеку експлуатації виробів.

Вони характеризують систему«людина —- виріб — середовище використання» і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних,  фізіологічних  і  психологічних   властивостей людини, що виявляються при користуванні виробом.

До таких показників можна віднести, наприклад, зусилля, необхідні для керування трактором; розташування ручки в холодильнику; кондиціонер у кабіні баштового крана; освітленість, температура, вологість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, концентрація чадного газу і водяних парів у продуктах горіння, розташування і зручність сидінь, органів керування, раціональність інтер'єру і робочого місця.

З їх допомогою вимірюються параметри продукції, що впливають на працездатність людини під час експлуатації виробів.

•  Естетичні показники характеризують спроможність продукції задовольняти потребу в красі.

Вони визначають такі властивості, як зовнішній   вигляд,   гармонійність,   цілісність, інформаційну промовистість, оригінальність, раціональність і красу форм, відповідність середовищу, стилю, моді, досконалість виконання і стабільність товарного виду виробу.

З їх допомогою встановлюється художньо-конструкторський рівень виробу. Критерій естетичної оцінки виробу, яку дає експертна комісія, полягає в ранжуванні низки виробів аналогічного класу та призначення, що здійснюється на основі базових оцінок.

•  Показники стандартизації та уніфікації визначають ступінь використання в продукції стандартизованих складових частин виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації з іншими виробами (конструкційної спорідненості).

До них відносяться такі показники як відношення стандартизованих і уніфікованих частин виробу до загальної кількості частин у виробі, коефіцієнти повторюваності, застосовності за типорозмірами і складовими продукції.

Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані й оригінальні. Чим менше оригінальних виробів, тим ліпше; це важливо як для виготовлювача продукції, так і для споживача.

•  Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції та є істотним чинником у визначенні конкурентоспроможності.

Визначаючи патентно-правові показники, варто враховувати наявність у виробах нових технічних рішень, рішень, захищених патентами в країні, наявність реєстрації промислового зразка і товарного знака, як у країні-виробнику, так і в країнах експорту. Основними є такі показниками: патентного захисту, патентної чистоти, територіального поширення.

•  Показники транспортабельності визначають пристосованість продукції до перевезень.

До них належать середня тривалість і вартість підготовки до перевезень, вантажно-розвантажувальних робіт, середня матеріаломісткість упаковування.

Найповніше цей показник оцінюється у вартісному вимірі, що дає змогу одночасно врахувати матеріальні і трудові затрати, кваліфікацію і кількість людей, що зайняті транспортними роботами.

•  Екологічні   показники   характеризують   рівень   шкідливих впливів на навколишнє середовище, які виникають під час експлуатації або споживання продукції.

Урахування екологічних показників має обмежити надходження в природне середовище промислових, транспортних і побутових стічних вод та викидів з метою зниження наявності шкідливих речовин в атмосфері, які не перевищують допустимих концентрацій; забезпечити збереження і раціональне використання біологічних ресурсів і т. д.

До екологічних показників належать: наявність шкідливих домішок, можливість викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації чи споживанні продукції.

•  Економічні показники характеризують витрати на розроблення, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації.

Основні з них: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність, трудомісткість виробу, експлуатаційні витрати, як в абсолютному виразі, так і на одиницю основного показника призначення виробу.

•  Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) під час експлуатації або її споживання, монтажу, обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування і т. д.

До них відносяться: імовірність безпечної роботи людини протягом певного часу; час спрацювання захисних пристроїв; електрична надійність високовольтних мереж.

Для визначення якості продукції звичайно порівнюють значення показників якості кількох видів продукції.

При цьому використовують наступні методи оцінки рівня якості:

реєстраційний, який здійснюється на основі спостереження та підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат за одиницю часу;

вимірювання, який здійснюється за допомогою технічних засобів вимірювання;

органолептичний, що дає змогу визначити якість продукції за допомогою органів чуттів за бальною системою;

експериментальний (традиційним), що базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб'єктивніше оцінити якість продукції;

соціологічний, який полягає в проведенні збору та аналізу відгуків фактичних чи можливих споживачів продукції;

експертний (для «не вимірювальних» показників), який здійснюється на підставі рішень, що приймаються експертами (фахівцями в галузі створення, виготовлення, експлуатації виробів);

розрахунковий, що провадиться на основі використання аналітичних та (або) статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають з використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним.

Підвищувати якість продукції можна, використовуючи різні методи та прийоми, які можна об’єднати у три групи: технічні, організаційні, соціально-економічні.

Технічні шляхи підвищення якості:

- удосконалення проектування виробів (стадія проектування має вирішальне значення для досягнення певного рівня якості. 50% відмов техніки відбувається завдяки дефектам, допущеним при проектуванні);

- удосконалення технологічної бази підприємства

- запровадження нових технологій

- дотримання технологічної дисципліни

- поліпшення стандартизації.

Організаційні шляхи (чинники) підвищення якості:

- запровадження сучасних форм і методів організації виробництва

- удосконалення методів технічного контролю

- розвиток самоконтролю робітників

- вивчення і запровадження позитивного досвіду вітчизняних та зарубіжних підприємств.

Соціально-економічні шляхи:

- прогнозування і планування якості продукції

- мотивація праці

- встановлення відповідних цін на продукцію

- створення належних умов праці

- правильна кадрова політика.

2.Система управління якістю продукції

Питанням забезпечення якості продукції останнім часом приділяється все більша увага.

Управління якістю перетворюється з функції окремого підрозділу до загальнофірмових пріоритетів.

Керівництво підприємств починає розуміти, що стратегія підвищення якості стає однією з головних і визначальних для підприємства.

Опитування керівників в 700 фірмах США дало такі результати:

57% - вважають, що питання якості вагоміші витрат і прибутку

32% - вважають, що головне все ж прибуток

70% - керівників показали незнання основ економіки своїх фірм, вважаючи, що витрати на забезпечення якості складають 5-10% валового обсягу продаж, насправді вони складають 20-30%

15% - взагалі не мають поняття про величину витрат, що забезпечують якість.

Більшість керівників питання управління якістю зводять до удосконалення технічного контролю та прийомки продукції при її розробці, виробництві і експлуатації (споживанні).

Управління якістю повинно здійснюватись системно - на підприємстві повинна функціонувати система управління якістю продукції (УЯП).

Система УЯП - організаційна структура (підрозділ), яка чітко розподіляє відповідальність і ресурси, необхідні для забезпечення якості.

Система контролю якості продукції — це сукупність методів і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього середовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях маркетингу, НДДКР та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

В останні роки широке розповсюдження отримали стандарти ІСО серії 9000, в яких відображений міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві.

Відповідно до ІСО 9000 життєвий цикл - петля (коло) якості включає 11 етапів.

З допомогою петлі якості здійснюється взаємозв’язок виробника продукції зі споживачем, з усією системою, що забезпечує вирішення задачі управління якістю продукції.

Політика підприємства в сфері якості може-бути сформульована як принцип діяльності або довгострокова мета і включати:

  • покращення економічного стану підприємства
  • розширення чи завоювання нових ринків збуту
  • досягнення технічного рівня продукції вище ніж у конкуруючих підприємств
  • освоєння принципово нових виробів
  • підвищення найважливіших показників якості
  • зниження рівня дефектності продукції
  • збільшення терміну гарантії на продукцію
  • розвиток сервісу.

Поряд з системами УЯП значна роль в підвищенні якості належить гурткам якості (групам якості).

Гуртки якості – добровільні групи працівників, які займаються питаннями раціоналізації, винахідництва, підвищення якості.

На закордонних підприємствах здійснюєтьсявсеохоплюючий контроль якості, який передбачає три обов’язкові умови.

1. Якість призначається вищим керівництвом як основна стратегічна мета діяльності. Встановлюються конкретні цілі, задачі і виділяються ресурси для їх досягнення.

2. Заходи по підвищенню якості повинні охоплювати всі підрозділи без виключення. (80-90% заходів не контролюється ВТК). Особлива увага приділяється  підвищенню якості на етапах НДДКР.

3. Постійний, неперервний процес навчання і підвищення мотивації персоналу.

3. Організація технічного контролю якості

Важливою складовою частиною системи управління якістю продукції на підприємстві є технічний контроль.

Технічний контроль - перевірка відповідності об’єкта певним технічним вимогам.

Головна мета технічного контролю - забезпечення випуску високоякісної продукції, яка відповідає стандартам (ДСТУ) і технічним умовам.

Критерій мети - зниження до мінімуму витрат на проведення контрольних операцій.

Вимоги до організації технічного контролю:

1.Профілактичність - забезпечення попередження виникнення браку.

2.Достатня ступінь точності при визначенні якості.

3.Економічність - мінімізація витрат праці і коштів на проведення технічного контролю.

4.Залучення до технічного контролю широких мас працівників.

Контроль якості проводиться ВТК підприємства.

Начальник ВТК підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Працівники ВТК підпорядковані безпосередньо начальнику ВТК.

ВТК на великих підприємствах включає:

  • БВК - бюро вхідного контролю
  • БТК (цехів) - бюро технічного контролю цехів
  • Бюро випробувань готової продукції
  • ЦВЛ - центральна вимірювальна лабораторія
  • Бюро обліку і аналізу браку.

Цехове БТК очолює начальник БТК, який підпорядкований безпосередньо начальнику ВТК.

Чисельність робітників БТК цехів для масового та крупно-серійного  виробництва розраховують за формулою:

Ч

де, Сд.о - кількість найменувань детале-операцій, на яких проводиться контроль

Nд - програма випуску деталей

tk - норма часу на контроль одиниці

Квиб. - коефіцієнт вибірковості контролю

Кдодатк. - коефіцієнт додаткового часу на обхід робочих місць і оформлення документів

Фк - корисний фонд часу роботи контролера за період виготовлення деталей.

Об’єктом технічного контролю можуть бути:

  • матеріальні ресурси
  • готова продукція
  • виробниче обладнання
  • виробничий процес.

Класифікація видів технічного контролю якості:

За призначенням:

  • вхідний (попередній)
  • проміжний (контроль процесу)
  • вихідний (контроль продукції)
  • інспекційний.

Вхідний контроль полягає у перевірці якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів з метою запобігання надходження у виробництво бракованих предметів.

Проміжний контроль - здійснюється в процесі виготовлення деталей (виробів) по окремих операціях.

-поопераційний - після кожної операції

-груповий - після групи операцій.

Вихідний контроль (приймальний) - перевірка відповідності продукції стандартам і технічним умовам і має на меті недопущення передачі бракованої продукції споживачу.

Супроводжується спеціальними аналізами і випробуваннями.

Інспекційний контроль - перевірка продукції, яка вже пройшла контроль - для виявлення достовірності контролю.

За місцем проведення контролю:

  • стаціонарний
  • пересувний

За ступенем охоплення:

  • суцільний (перевірка усіх виробів)
  • вибірковий (перевірка частини виробів, наприклад руйнуючий контроль)

За впливом на перебіг техпроцесу:

  • активний
  • пасивний.

Активний контроль проводиться безпосередньо у ході технологічного процесу за допомогою спеціальних контрольних приладів.

Активний контроль попереджує вихід браку з технологічного процесу.

За ступенем автоматизації:

  • ручний
  • механізований
  • автоматизований

За характером контрольних операцій:

  • візуальний
  • геометричний
  • лабораторний аналіз
  • контрольно-здавальні випробування

За характером впливу на об’єкт випробування:

  • руйнуючий
  • не руйнуючий.

Вибір виду контролю складна і відповідальна техніко-економічна задача.

ЇЇ суть полягає у порівнянні витрат на контроль та можливих втрат від браку. При цьому використовується наступна залежність:

При виборі засобів контролю необхідно, перш за все, забезпечити надійність і об’єктивність результатів контролю.

Велике значення також мають продуктивність засобів контролю та їх ціна.

Залежно від параметрів, які контролюються, застосовуються різноманітнізасоби контролю (контрольно-вимірювальні прилади (КВП), інструменти та апарати), які розподіляються на дві групи:

1) такі, щовизначають абсолютні розміри або значення величин, які контролюються (лінійки, штангенциркулі, манометри, терези тощо);

2) такі, щовизначають тільки межі величин, які контролюються, що дає змогу сортувати об’єкти за групами якості — контрольні сортувальні пристрої з двома граничними значеннями вимірювальних величин (найбільшим і найменшим, калібри, скоби, пробки і т. д.).

ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Дослідження конкурентоспроможності продукції підприємства та розробка заходів щодо її підвищення

2. Реферат Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності

3. Реферат Методи забезпечення якості обслуговування

4. Реферат Конкуренті перевагиі слабкості Ураїни, проблема міжнародної конкурентоспроможності української продукції

5. Реферат Проведення аналізу якості продукції на ПАТ «Мукачіський плодоовочевий консервний завод»

6. Реферат ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ РИБИ І ПРОДУКЦІЇ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

7. Реферат Міжнародні та вітчизняні системи стандартів їх зв‘язок та взаємодія. Сутність та зміст системи комплексного управлінні якістю продукції на підприємстві (петля якості)

8. Реферат Вивчення економічних основ формування собівартості продукції як комплексного економічного показника

9. Реферат Контроль виробництва, управління якістю продукції та метрологічне забезпечення виробництва

10. Реферат Проблеми формування ефективної системи управління якістю продукції в сучасних агроформуваннях (на прикладі ТОВ АФ «Довіра» Конотопського району, Сумської області)