Новости

Видатні постаті України

Работа добавлена:






Видатні постаті України на http://mirrorref.ru

Спецкурс з історії:

«Видатні постаті               України»

Алгоритм характеристики історичної особи:

І. Ознайомлення з особистістю:

1) походження, освіта, особливості держави в якій народилася особа,   формувалася і діяла;

2) риси характеру, їхній вплив на вчинки людини і результати її діяльності.

ІІ. Характеристика життєдіяльності:

1) політичні, соціальні,релігійні інтереси та цінності історичної особи, суперечності в поглядах і діях та їх обумовленість;

2) основні напрямки діяльності, ідеї, наміри, мотивація вчинків;

3) засоби, що використовувала людина для досягнення своєї мети.

ІІІ. Підсумки та значення діяльності, її оцінка свідками подій, сучасними істориками, самим учнем.

Алгоритм опису архітектурної пам’ятки:

  1. назва;
  2. вид;
  3. призначення;
  4. час створення;
  5. місце будування;
  6. держава в якій створювалася;
  7. замовник, або організатор виробництва;
  8. автор, архітектор;
  9. матеріал для будівництва;
  10. основні компоненти споруди;
  11. споруда поодинока, чи збудована в ансамблі;
  12. види мистецтва, які застосовувалися під час будівництва;
  13. значення пам’ятки архітектури для світової історії та культури;
  14. особисті враження.

Схема характеристики та оцінки діяльності історичного діяча

  1. Умови формування особистості:
    1. вплив сімейного виховання;
    2. найближче оточення;
    3. ідейний вплив;
    4. історичний час, за якого формувалась особистість діяча.
    1. Шлях формування особистості історичного діяча:
      1. його реакція на навколишню дійсність;
      2. перші життєві кроки;
      3. риси характеру.
      1. Риси особистості, які проявились у його діяльності:
        1. погляди (світогляд);
        2. моральні принципи;
        3. риси характеру.

ІV. Оцінка діяльності:

  1. роль і місце особистості в історичних подіях:
  2. чиї інтереси захищав;
  3. результати та значення його діяльності.

Олег Віщий

(882 912)

Київська держава за правління князя Олега (882—912 рр.)

Ігор Рюрикович

(879 945)

Київська держава за правління князя Ігоря (912—945 рр.)

Княгиня Ольга

(890 24 липня 969)

Київська Русь за князювання Ольги (945—964 рр.)

Святослав Ігорович

(942 березень 972)

Князювання Святослава (964—972 рр.)

Володимир Великий

(958 15 липня 1015)

Київська Русь за князюванняВолодимира (980—1015 рр.)

Значення діяльності князя Володимира:

  1. в основному завершив формування  єдиної держави;
  2. укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу;
  3. охрестивши Русь, зрівняв її з провідними європейськими державами.

Ярослав Мудрий

(близько 980?-1054?)

Київська Русь за князювання Ярослава Мудрого (1019—1052 рр.)

Феодосій Печерський

(1009?  3 травня 1074)

Феодосій Печерський

Печерський Феодосій (Теодосій; бл. 1036, м. Василів, теперішній Васильків під Києвом — 03.05.1074, м. Київ) — церковний діяч, автор повчань; канонізований ПравославноюЦерквою.

Святий преподобний Феодосій (Теодосій) Печерський народився в заможній родині. З отрочих років Феодосій вирізнявся надзвичайною релігійністю, благочестям та смиренням. Цим викликав гнів матері, яка сподівалася виростити сина дбайливим господарем і спадкоємцем її багатств. Певно, ще зовсім юним Феодосій залишив рідний дім і вирушив до Києва. Тут, після марних спроб прийняти чернечий постриг в якомусь із міських (князівських) монастирів, дістався печери подвижників Антонія та Никона, оселився з ними і був пострижений Никоном у ченці. Феодосій став одним із перших ченців Києво-Печерського монастиря, а у 1062 р. поставлений його ігуменом.

У період ігуменства Феодосія посилився зв'язок Києво-Печерського монастиря з Візантією.  Феодосій Печерський вважається творцем т. зв. печерської ідеології, яка принесла в давньоукраїнську духовну думку впливи містико-аскетичних положень візантійського і, перш за все, афонського чернецтва. При ньому в монастирі введено Студитський статут, який характеризувався надзвичайною суворістю. Феодосій прагнув здійснити головну вимогу цього статуту: усунути приватну власність для всіх ченців монастиря; висунув ідею духовного контролю над світською владою, проповідував думку, що шлях до спасіння пролягає через зречення людиною усього земного, гріховного. Ідеї Феодосія були сприйняті послідовниками, зокрема Нестором, який у 1080 р. написав «Житіє Феодосія».

Саме за ініціативи Феодосія було зведено багато монастирських споруд, розпочато будівництво церкви Успіння Богородиці у Києві (1073—1089). Однак, попри опікування суто  монастирськими справами, він активно реагує і на політичні та світські події, що відбувалися у Київській державі у 1060—1070-х рр., у період боротьби за Київський стіл між трьома братами Ярославичами. І саме через свою тверду, принципову  позицію Феодосій у ті часи зазнав переслідувань від князя Святослава Ярославича (який скинув з престолу свого брата Ізяслава), оскільки рішуче засудив ці його дії.

Феодосію приписувалося більше двадцяти творів, однак з достатньою підставою можна вважати його автором двох послань, восьми повчань і молитви «За всіх християн».

Послання Феодосія до князя Ізяслава Ярославича («Въпрошание Изяславле князя, сына Ярославля, внука Володимеря, игумена Феодосья Печеръскаго монастыря»), що збереглося в двох списках, містить відповідь Феодосія на запитання князя, чи можна по неділях їсти м’ясо. Тому ж Ізяславу адресоване й інше послання Феодосія («Слово святого Феодосія, ігумена Печерського монастиря про віру християнську і про латинську»), написане, як вважають, у 1069 р. і присвячене проблемам відмінності між православ’ям і католицтвом.

Феодосію приписуються також повчання «Про терпіння і про любов», «Про терпіння, і про любов, і про піст», «Про терпіння і милостині», «Про терпіння і про смиренність», два повчання «Про щиросердечну користь» і повчання «До келаря». У цих повчаннях, звернених до монастирської братії, він закликає дотримуватися євангельських заповідей, бути смиренним, терпляче зносити докори і приниження, засуджує «непотрібні розмови», схильність до взаємних докорів і гніву, ремствує на недбайливість у церковній службі, тобто засуджує брак тих моральних рис — смирення, лагідності, щирого благочестя, працьовитості, — якими вирізнявся сам.

Преподобний почив у монастирі, був похований у печері, звідки в 1091 р. його нетлінні мощі урочисто перенесено в Успенський собор; згодом упокоїлись у Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря — у печері, що названа його ім'ям.

Данило Галицький

(1201 – 1264)

Князювання Данила Галицького (1219—1264 рр.)

Князь К.-В. Острозький

(1526—1608)

Князь К.-В. Острозький (1526—1608)

(«не коронований король України-Русі»)

Петро Конашевич-Сагайдачний

(1577 – 1622)

Діяльність першого гетьмана реєстрового козацтва і політика П. Конашевича-Сагайдачного

Петро Могила

(1596 – 1647)

Діяльність митрополита Петра Могили, творця помісної української церкви

П. Могила (1596 – 1647 рр.) походив з молдавського князівського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєвропейських університетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хотинській війні, проте відмовився від військової кар’єри і подався у православне духовенство. Своє життя він присвятив укріпленню і захисту православної церкви.

Богдан Хмельницький

(27 грудня 1595 (6 січня 1596) — 27 липня (6 серпня) 1657)

Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький (1595 - 1657) - гетьман, державний діяч, полководець.

Богдан Хмельницький народився 25 грудня 1595 року в селі Суботів (одна з версій) в родині сотника чигиринського полку Михайла Хмельницького. Історики висувають різні версії про місце народження Богдана Хмельницького. Рід Хмельницьких - стародавній молдавський рід Люблінського воєводства.

Навчання Богдана Хмельницького почалося в київській братській школі, після закінчення якої він вступає в Єзуїтський колегіум в Ярославлі, і надалі продовжує навчання у Львові.

У 1620-1621 роках Богдан Хмельницький бере участь у польсько-турецькій війні, під час якої гине його батько, а він сам потрапляє в полон. Після двох років полону Хмельницькому вдається втекти (за іншими даними, був викуплений родичами). Після повернення до Суботова він записується в реєстрове козацтво.

Потім в біографії Хмельницького починається низка походів із запорожцями на турецькі міста. Під час повстання козаків 1630-1638 років ім'я Хмельницького згадується тільки один раз при підписанні договору про капітуляцію, який був написаний рукою Хмельницького (він був генеральним писарем у повсталих козаків) і підписаний ним та козацьким старшиною.

1635 за хоробрість був нагороджений золотою шаблею від польського короля Владислава IV. У 1644-1646 роках брав участь у війні Франції з Іспанією, командуючи більш ніж двохтисячним загоном козаків.

Скориставшись відсутністю Хмельницького, польський підстароста Чаплинський, напав на його хутір і пограбував його. Безплідні спроби шукати відплати на суді призвели до того що Хмельницький підняв козаків на бунт, які проголосили його гетьманом.

З 1648 року Хмельницький з чотирьохтисячним військом виступив проти поляків. Його перемоги над поляками викликали загальне повстання населення України проти поляків.

17 вересня 1651 року був укладений  так званий Білоцерківський договір, дуже невигідний для козаків. Після цього договору почалося масове переселення українського народу на території Російської імперії. Незабаром договір був порушений поляками.

8 січня 1654 в Переяславі була зібрана рада, на якій після промови Хмельницького, що указував на необхідність вибрати кого-небудь з чотирьох государів: султана турецького, хана кримського, короля польського чи царя російського і віддатися в його підданство. Народ підтримав ідею віддатися в підданство російському царю.

Помер Богдан Хмельницький 27 липня 1657 від інсульту. Похований у селі Суботові, в побудованій ним самим кам'яної церкви, існуючої до теперішнього часу.Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо. Вчені припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху Хмельницького може бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що неподалік Суботова. Але доказів підтвердження поки що немає.

Петро Дорошенко

(14 травня 1627 — 19 листопада 1698)

Політика гетьмана П. Дорошенка (1665—1676 рр.)

П. Дорошенко був гетьманом Правобережної України після зречення П. Тетері. У 1668 р. об’єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений гетьманом усієї України. У 1669 р. змушений повернутися на Правобережжя, щоб протистояти претендентові на гетьманську булаву П. Суховію, підтриманому кримськими татарами. На Лівобережжі залишився наказний гетьман Д. Многогрішний . За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний  був проголошений гетьманом Лівобережжя.

У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір – так звані Корсунські статті.

У 1675 р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав булаву кошовому Запорозької Січі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві.

Видатні постаті України на http://mirrorref.ru


Похожие рефераты, которые будут Вам интерестны.

1. Реферат Видатні гетьмани України

2. Реферат Видатні оратори

3. Реферат Психолого-комунікативні чинники формування постаті лідера

4. Реферат Функціонально-рольові характеристики постаті лідера в соціумі

5. Реферат Клімат України. Прогноз погоди. Синоптична карта. Метеорологічні станції, бюро погоди, гідрометеорологічна служба України

6. Реферат Гори України

7. Реферат Адвокатура України

8. Реферат ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

9. Реферат Мистецтво театру України

10. Реферат Служба безпеки України